На уроках української літератури ми вивчаємо твори усної народної творчості. Казки і легенди, приказки і прислів'я, загадки і пісні. Чи ж потрібні вони сучасному школяреві? Думаю, потрібні. Бо фольклор відображає погляди народу, його мораль і етику, показує взаємини з людьми і природою, знайомить зі звичаями, традиціями, обрядами українців. Народ у фольклорних творах висловив гарячу любов до рідного краю, опоетизував героїчне минуле, оспівав і прославив мужніх захисників вітчизни.

Дмитро Васильович Павличко народився 28 вересня 1929 р. в селі Стопчатові на Івано-Франківщині в багатодітній селянській родині. Початкову освіту майбутній поет здобув у польській школі села Яблунів. Вчився у Коломийській гімназії та радянській десятирічці, а 1948 року вступив до Львівського університету. Студентом він очолював літературну частину Львівського театру юного глядача. 1953 року Д. Павличко вступив до аспірантури, досліджував сонети І. Франка, але невдовзі залишив наукову роботу.

Проблеми взаємин дорослих і дітей. (Непрості стосунки дорослих і дітей Євген Гуцало показав на прикладі своїх героїв — кінорежисера Альтова і хлопчика-школяра Жені. Альтов вважає себе відомим і досвідченим режисером. Далекий від кінематографу Женя то дратує Альтова, то викликає бажання похизуватися перед школярем своєю досвідченістю, а то і принизити малого мрійника.)

Заповіт — це висловлення останньої волі людини щодо майна, сім'ї. Заповіт же митця, письменника — це ліричний твір, в якому той висловлює народові свої бажання не лише особистого, а й громадського, суспільного характеру. Який же "Заповіт" Тараса Шевченка? Відомо, що поет написав свій твір, будучи тяжко хворим. Прийшла невесела думка, що це, може, останні години життя. І якщо це смерть, то треба сказати людям останнє слово. Нелюдськими зусиллями і ослаблими руками Т. Шевченко написав перші такі страшні для молодої людини слова:

Ігоре, князю мій, чому так сталося? Втіш моє розбите серце мудрою відповіддю. Чому ти не зажив слави мудрого князя, який не буде навмання вирушати у похід? Чому не слухав мудрої ради? Споконвіку наші предки поважали віщування, завжди підкорялися законам природи, бо почувалися її часткою. А ти не послухав...

У романі "На брата брат" Юрій Мушкетик змальовує події, які були початком Великої Руїни в Україні. Це був час, який так характеризував Микола Костомаров: "Українська справа явно гинула. Невдача за невдачею знищили надії, й люди позбулися віри... в свою мету. Кожен почав дбати тільки про себе самого. Людські душі дрібнішали, ставали вбогі, розум притуплювався. Все, що було колись дороге, святе, тепер продавалося..."

Цього року наша родина вітала із золотим весіллям моїх прадідуся з прабабусею. На цих урочистостях я вперше почув прислів'я «Добра дитина — батькам сад, лиха дитина — горе». І вперше повною мірою відчув, спостерігаючи за розчуленим подружжям, яке це щастя — виростити дітей гідними людьми, пишатися їхніми досягненнями.

У лісі живуть не лише добре знайомі нам звірі, птахи і комахи. Виявляється, ліс наповнений іншими дрібними мешканцями. На деяких людина не звертає увагу, а деякі з них невидимі для людського ока.

Не один раз мені доводилося чути розповіді про різних домовиків. Доводилося чути і страшні, і смішні історії, навіть читати про них. Про цих хатніх мешканців я розпитував і бабусю, і її знайомих. І ось які думки в мене виникли.

Можна, звичайно, розглядати образи твору традиційно, даючи їм вичерпну характеристику і поділяючи на позитивних і негативних. А я б хотіла розглянути образи з твору "Інститутка" Марка Вовчка як проблему боротьби Добра і Зла в людському житті.