I. Педагогічна діяльність письменника. (Прагнення Коцюбинського писати для дітей з'явилося під впливом педагогічної діяльності. Склавши екстерном іспит на народного вчителя, він поїхав у село Лопатинці, там "залишив пам'ятний слід у житті лопатинців... чимало людей у селі навчилося любити й поважати книгу...".)
Літературна спадщина Володимира Винниченка привертає увагу гостротою морально-етичної проблематики, майстерним розкриттям психології людини. Свідченням цьому є дитяче оповідання «Федько — халамидник». Воно назване за іменем головного героя твору — Федька — хлопчика з робітничого передмістя. За непосидючу вдачу, схильність до витівок хлопчика прозвали на вулиці «халамидником», тобто бешкетником, розбишакою.
Григорій Савич Сковорода — видатний український письменник, філософ і педагог. Він обстоював права трудового народу на свободу й різнобічний розвиток, на щасливе життя.
Скільки їх, талановитих, відданих українському народові, дівчат народила Україна! Вдячний їм наш, щедрий на мудре слово народ, оспі-вав у піснях, думах, легендах. А найталановитіші поети, письменники опоетизували їхню неповторну долю у своїх творах.
Як не згадати одну українську мудрість: "Добре ім'я — найкраще багатство"! Справді, життя — складне, непередбачуване: не знаєш, де натрапиш на камінь, а де — на вибоїну, зустрінеш в дорозі добро чи зло. Тільки сильна і добра людина може пройти свій життєвий шлях гідно, не розтративши духовних скарбів, добро¬ти й любові, гідності й честі.
За словами В. Шевчука, він — "типовий зразок маргінального письменника..., для вузького читача й обмеженої аудиторії... Мої книжки — це розмова із самим собою про людей і їхній світ...". Отже, готика є для письменника ознакою серйозності, а містика, притчі, химери допомагають побачити і зрозуміти найістотніші проблеми сучасності. В оповіданнях і повістях В. Шевчук багато експериментує, звертає увагу на внутрішній світ героїв.
Доля дарувала В. Стефанику можливість жити серед прекрасної природи Карпат — це просто рай. Тут би жити людині й радіти, але поряд з цією чудовою казкою співіснують нестерпні умови життя, злидні, розчарування галицького селянства. Кожна його новела — це окрема трагедія!
Людина — найзагадковіша у світі істота, яку Бог наділив душею і розумом. І в своїх діях вона керується саме цими чинниками, що роблять людину вищою за тваринний світ. Але людина — частка природи і цього тваринного світу, і може статися так, що звірячі інстинкти переважать її людське єство. І тоді це вже не людина, а ходяча істота, запрограмована на виконання певних дій, і її не турбує питання, для чого вона прийшла у цей світ і яку мету в житті переслідує.
Багато пісень і віршів складено про людське серце. Кожен знає, що воно може любити, ненавидіти, хвилюватися, страждати, співчувати. Ще серце здатне вміщувати і любов, і ненависть одночасно.
