За всіх часів і в усіх народів було найбільшою святістю, коли лежав на столі хліб. Його присутність зігрівала людей, гуртувала у єдину спілку, продовжувала родовід. Хліб надихав поетів і мислителів, сприяв появі пісень і дум:

І заради того, щоб почути це слово від своєї дитини, героїні великого Кобзаря спроможні на все. Для молодої матері увесь світ зосереджується у дитині. Мати приділяє дитині всю свою увагу: годує, слідкує за чистотою, бавить. І дуже рано починає замислюватися над її долею, над тим, яке місце посяде її кохане дитя серед людей. А щоб це місце було гідне, треба не лише годувати сина чи дочку, треба їх виховувати. Шевченківська добра мати — будь то селянка («Сова») чи полянка («Княжна») — хоче дати своїй дитині освіту. Так, княгиня для своєї доньки

Свої життя і творчість В. Стефаник присвятив Україні. На власні очі він бачив, як найкращі сини рідної землі поклали голови за незалежність і державність своєї Батьківщини. Та чому ж молоді галичани з піднесенням і заповзяттям вступали добровільно до лав УСС? Василь Стефаник описує це в новелі «Марія»: «В місті зійшлося сила їх — паничі і прості хлопці. Хоругви й прапори шелестіли над ними і гримів спів про Україну». Автор знайомить читача з історичними реаліями доби першої світової війни, а саме — зі створенням частин українських Січових Стрільців. Одним яскравим реченням В. Стефаник змалював урочистий похід національно свідомої української молоді.

Сенс творчого життя Євгена Гуцала — це любов до простої людини, прагнен¬ня відкрити в звичайному незвичайне, в смішному — драматичне, в трагічному — життєствердне. Це вміння зрозуміти і облагородити чесну людину, а нечесну, мо¬рально ницу — викрити перед людьми. Цей дар поетичного осягнення людини і природи Є. Гуцало підтверджує, прозираючи в глибини людського світосприйнят¬тя. Так сталося і з героями оповідання "Сім'я дикої качки". Вони злились зі світом природи, а цей світ віддзеркалив кожного з них. Автор знайомить нас із Юрком і Тосею, які, потрапивши в одну й ту саму ситуацію, по-різному проявляють себе.

Одним із прадавніх джерел нашої історії і культури є «Велесова книга» — дерев'яні дощечки, на яких записано розповіді про життя і релігію праукраїнців. «Велесова книга» — це найдавніша слов'янська пам'ятка V—IX століть, яка допомагає нам поглибити свої знання про те, як і чим жили наші пращури. Дерев'яні дощечки присвячені богу Велесу -- заступнику українців.

Михайло Коцюбинський — одна з найвидатніших постатей в історії української літератури. «М. Коцюбинському належить одне з найпочесніших місць: після Шевченка, поруч з Іваном Франком, Лесею Українкою, Стефаником — щодо краси й глибини своїх творів іншого письменника такого ми не знайдемо», — писав Павло Тичина. Коцюбинський завжди брав гострі теми, сучасні, описував прекрасну природу, основну увагу все ж приділяв людині — сміливій, діючій і сильній.

Новела «Intermezzo» — один із кращих творів Михайла Коцюбинського. Тема — роль митця і призначення мистецтва в суспільстві. В основу твору лягли враження автора від перебування в селі Кононівці, куди він їздив на перепочинок. М. Коцюбинський любив природу, але спочатку й вона викликає відразу. Втома міцно тримає душу письменника, він бореться з нею за свій душевний спокій. І втома поступово відступає. М. Коцюбинський милується природою, подовгу гуляє полями. У листі він зізнавався: «Так полюбив земні простори, сонце, що мені жалко години, проведеної у хаті». Саме тут, серед кононівської природи, зустрівся автор з дійовими особами новели.

Поема «Енеїда» І. П. Котляревського — перший твір нової української літератури, а сам автор увійшов в історію нашої культури як її засновник, що заклав фундамент літературної мови на народній основі.

Творчість В. Симоненка була самобутнім явищем в українській літературі. Його поезії відрізнялися злободенною тематикою, непримиренністю до кривди, справжньою народністю і глибоким патріотизмом. Усі їх об'єднує любов до своєї Батьківщини і народу, прагнення бачити свою Вітчизну вільною, незалежною, бо бачив, як у тенетах бюрократизму, фальші, лжепатріотизму партійних діячів гине Україна, знищується найперша і найголовніша її скарбниця — духовність. Поет не міг дивитися на це спокійно.

Я виросла в мальовничому селі на Полтавщині. Багата, майже не покалічена людиною природа, незлостиві й здебільшого мудрі односельці, святкові дійства на Різдво, Великдень, Івана-Купала, обжинки, спільна пісня (ледь не всього дружного села, та ще й гостей) — ось ті головні складники життя, які допомогли мені долучитися до скарбниці нашого народу.