Добрі Хухи в нашому житті (за творчістю Василя Короліва-Старого).
Не один раз мені доводилося чути розповіді про різних домовиків. Доводилося чути і страшні, і смішні історії, навіть читати про них. Про цих хатніх мешканців я розпитував і бабусю, і її знайомих. І ось які думки в мене виникли.
Усе залежить від нашої віри в них і від того, як ми ставимося до своєї родини, оселі. Бабуся розповідала, що раніше, коли люди переселялися в іншу хату, то обов'язково біля підпіччя ставили мисочку з молоком або з якимись ласощами та примовляли: «Ходи з нами до нової хати, ми тебе не скривдимо, і ти на нас не ображайся». А наступного дня дивилися, чи Домовий узяв хоч крихітку з поставленого. Якщо взяв чи надпив молока, тоді все гаразд. Якщо ж ні, то його ще двічі просили. Виявляється, Домові дуже вередливі, але віддані тій оселі, де панують лад та спокій. Там, де вони оселилися, не можна лаятися, сваритися та погано поводитись.
Мені б дуже хотілося, аби такий Домовичок чи Хуха оселилися в нас, тоді б я кожного разу пам'ятав, що їх кривдити не можна, а значить, і я маю поводитися дуже добре.
