Хороші казки - це казки, з яких можна зробити корисний висновок для себе. Саме такою є казка Івана Франка "Фарбований Лис", яка вчить нас не бути пихатими і занадто самовпевненими без потреби.

Кожна людина є частиною великого роду. З ним нерозривно пов'язані її життя і доля. Красу родинних почуттів описав у своїх поезіях С. Чернілевський. У вірші "Теплота родинного інтиму" показано сердечно-щирі, задушевні стосунки сина і матері. Ніби жива постає перед читачами дбайлива, ласкава і Турботлива жінка, для якої найголовнішим є щастя її дітей. Мати має особливий дар — відчувати власну дитину:

Найкраще про Г. Тютюнника, мабуть, сказав Борис Олійник: "Чесний до прямолінійності, принциповий до жорстокості, від чого сам не раз потерпав. Але то все Григорів характер, вироблений, зредагований і затверджений життям. Безмежно талановитий, він умів словесно, експромтом накидати таку виразну життєву картину, що тільки записуй — і до друку. А працював неквапом, інколи — важко, нещадно правлячи себе, до літератури ставився з священою шанобою, з цнотливою ніжністю, як до матері..."

Вірш "Каменярі" Іван Якович Франко помістив у збірку з промовистою назвою "Думи пролетарія". Усе життя поет відчував свою близькість до народу, закликав знедолених, пригнічених рабським становищем людей боротися зі свавіллям і неправдою.

Одного з визначних українських поетів Василя Стуса ще мало знають на батьківщині, значно краще — у діаспорі. Політичний в'язень радянського режиму, він відомий зараз скоріше всього як борець за національну та політичну незалежність України, за свободу її громадян — свободу совісті, самовираження. Надруковано було тільки кілька його ранніх віршів. А далі тиша, арешти, табори, знов арешти — і смерть у тюремній камері. Яка сила допомагала йому долати долю і творити попри все? На це немає готових відповідей. Хай розповідають вірші Стуса — усе, що нам лишилося.

Іван Дзюба писав про Стуса: "...Це був інтелект могутній і тонкий, і притому інтелект постійно самовдосконалюваний, самонарощуваний, з безмежними можливостями самовдосконалення і самонарощування. Зрозуміло, що за нормальних умов вони розвинулися б у такій повноті, якої годі й уявити... Підстав для його страждального життя йому б вистачило. Адже терпів він не тільки за себе, а за всю Україну..."

Особливістю нинішньої програми в середній школі є те, що багато письменників у різні роки були вилучені з літературного процесу. До них належить й Олексій Коломієць, творчість якого була найпліднішою в 60-80 роки.

Поема "Кавказ", що була написана Т. Шевченком у 1845 році,— вершина політичної поезії. Тематично та ідейно вона пов'язана з поемою "Сон". Намічена в "Сні" тема викриття царизму як носія колоніального гноблення народів стає провідною у складному ідейно-тематичному комплексі "Кавказу". Ми часто називаємо "Кавказ" поемою, мабуть, через ту масштабність Шевченкових понять "людина — народ"; насправді, за жанром цей твір, швидше,— вірш-роздум, інвектива. У творі немає сюжету у розумінні становлення характерів і їх взаємин, немає і самих характерів персонажів, епічних картин, твір суцільно ліричний, він являє собою "немов один величезний вибух чуття".

Володимир Підпалий... Маловідоме ім'я. Навіть в "Історії української літератури" про нього не пишуть... Водночас виявляється, що він талановитий поет. Палітра його доробку багата. У своїх творах порушує такі питання, як драматичні суперечності життя, кохання, теми добра і зла, любові і ненависті, ролі в життя людини малої Батьківщини. У письменницьких колах про нього говорять: поет камерний, негаласливий.

Усе в житті людини починається з молока матері. Це вона, "святая сила всіх святих, пренепорочная, благая" народила Спасителя. Це вона, ненька, Мадонна, Берегиня, зігріває наше життя, захищає наше щастя.