Нині багато говорять про феномен української дівчини Роксоляни. Дехто віддає належне її вроді та розумовим здібностям, інші не вбачають у цьому нічого надзвичайного і схильні приписати карколомні сходження української полонянки випадковому збігу обставин. Я вважаю, що розгадку своєї таємниці попівна з Рогатина залишила ще не одному поколінню співвітчизників. У Стамбулі з фактом існування Роксоляни вже давно змирилися, віддали їй належне місце в історії і у вигляді пам'ятника. В Україні продовжують тлумачити життя Роксоляни по-різному. І не дивно. У серці цієї жінки боролися гарячі почуття і холодний розрахунок. Вона не боялася полону, наче доля не лише у вигляді зустрічі з циганкою-ворожкою, а й за допомогою інших таємних знаків вела її шляхом сходження до великого кохання, багатства, влади. Своїм спокоєм і врівноваженістю Роксоляна дивувала навіть тих, хто вів дівчат у рабство.
В основу оповідання "Лось" відомого українського письменника Є.Гуцала покладені справжні факти. На початку твору перед нами постає красень-лось: "Це був великий звір з широкими грудьми, які легко здималися од дихання, його груди нагадували низькорослий кущ, із якого обнесло листя". Тварина потрапила в біду. Лід на річці не витримав ваги лося, і він провалився у величезну ополонку. На щастя, з'явилися хлопці, які заходилися рятувати тварину. Старший узявся рубати лід, ,а молодший дуже хвилювався і зітхав, "нетерпляче бив себе по стегнах". Хлопці ризикували своїм життям, щоб врятувати з води лося. Автор показує, що любов дітей до природи не обмежується лише спогляданням її краси. Вони рятують лося, виступають проти браконьєра. Тим самим хлопчики утверджують свою активну життєву позицію вставленні до природи.
Життєвий вибір людини - це здатність вибирати собі долю між різними обставинами і пропозиціями, які дає нам життя. У однакових ситуаціях різні люди чинять по-різному. Одному здається, що правильніше вчинити так, інша людина вважає інакше. Всі ми люди, але маємо різні думки. Чому це так? Спробуємо розібратися в цьому складному питанні, використавши історичну повість Івана Франка "Захар Беркут".
Твори Лесі Українки знайомлять читачів із цілою низкою яскравих образів жінок, сильних, непересічних, сповнених ліризму і натхнення. Мені здається, що у кожний такий образ письменниця вклала часточку себе самої, свого характеру, вдачі, своїх мрій і поривань, свого болю й нездійсненних сподівань. Тому і постає лірична героїня її поезій жінкою гордою, з почуттям власної гідності; вона невтомна у праці й боротьбі. Її патріотизм - щирий, глибокий, що грунтується на оптимізмі, хоч нерідко їй доводиться "без надії - таки сподіватись" і "крізь сльози сміятись". У цьому - вся Леся Українка...
У 1999 році вийшла друком нова книжка харківського поета Микали Побеляна «Сніги на двох». Вийшла вона у серії «Бібліотека альманаху українців Європи «Зерна». Із поезією для дітей цього автора ми знайомилися уже в попередніх класах, а тому було приємно гортати сторінки нової збірки цього автора.
Нещодавно я прочитала оповідання Панаса Мирного "Морозенко". Дуже гірко було читати це оповідання. Гірко від того, що сталося велике лихо. Загинули дитина та жінка, а сталося це через соціальні умови життя родини, яка складалася із маленького хлопчика Пйлипка та його матері Катрі. Це була бідна сім'я. Саме під Новий рік їм нічого було їсти. І Пилипко вирішив піти до хрещеного батька посівати. Він пішов, незважаючи на те, що його мати лякала Морозенком. Він пішов посівати вночі. Надворі був сильний мороз. Пилипко заблукав і замерз.
На уроці української літератури, вивчаючи поезію Т. Шевченка, учителька дала нам можливість послухати пісню «Заповіт». Вірш Т. Шевченка ми вже знали напам'ять, і от — пісня.
Шевченка знають усі. Його поезії з дитинства увійшли в життя кожної родини. Тому виділити щось "найкраще" з його творчості я вважаю неможливим. Просто на мене найбільше враження справила поема "Наймичка". Я навіть знаю, чому саме: моя бабуся за трагічних обставин втратила колись дитину. В нашій сім'ї про це не згадують, але знають, що такого горя зазнала наша рідна бабуся.
Як би не склалось твоє життя, зумій прожити його чесно. Може й горе трапитись на твоєму шляху, але якщо настирливий у досягненні своєї мети, то зможеш подолати перешкоди. Такі слова спали мені на думку, коли я дивилась спектакль за п'єсою 1. Котляревського "Наталка Полтавка". Зі сцени линули слова задушевної пісні
Поява колискових пісень — свідчення любові матерів до дітей. Прості й ніжні мелодії тихо линуть над колисками немовлят, захищаючи їх від усього лихого.
