Від матері - слава, і пісня, і хліб Нічого кращого не знаю, Як тая мати молодая... / Т. Шевченко /
Усе в житті людини починається з молока матері. Це вона, "святая сила всіх святих, пренепорочная, благая" народила Спасителя. Це вона, ненька, Мадонна, Берегиня, зігріває наше життя, захищає наше щастя.
Народжується дитина - мати схиляється над колискою і співає. Про що? Як не дивно, від цього теж багато залежить. Перші уроки дитина бере не в школі - мати допомагає зробити їй перші кроки й по підлозі, й взагалі в житті. Від неї малятко дізнається, що добре, що погано. Кажуть, що характер людини формується до п'яти років, а потім, протягом життя, лише трохи коригується. Тож чи не з материної пісні починається особистісь людини?
Матері народжують і виховують героїв і геніїв, воїнів і поетів. І в дорослих дітях оживає душа матері, материна колискова, вдячність за її безсонні ночі і самозреченість.
Мамо, голубко, зарані в могилі Праця й недуга зложили тебе. Пісня ж твоя в невмираючій силі В мойому серці ясніє, живе, -
пише І. Франко у вірші "Пісня і праця", а далі робить висновок:
Пісня і праця - великі дві сили, Їм я до скону бажаю служить.
Відома трагічна легенда про сина, що на вимогу коханки вбив власну матір, а її серце поніс дівчині. та коли він спіткнувся й упав, материне серце, стікаючи останніми краплинками крові, спитало: "Ти не забився, синку?" Тільки мати здатна на таке.
Ніжною любов'ю до неньки, що "ночей не доспала", сповнені вірші А. Малишка - всі, мабуть, чули й знають його "Пісню про рушник".
Прекрасний образ матері-трудівниці створює Б. Олійник:
Мати сіяла сон Під моїм під вікном, А вродив соняшник. І тепер: хоч буран, хоч бур'ян чи туман А мені сонячно... ("Мати сіяла сон")
Жодні дорогі наїдки і напої не зрівняються зі шматком хоч би черствого хліба з материних рук. І хліб для душі - велику любов - дарує нам з дитинства мати.
Мати наша - сива горлиця, Все до її серденька горнеться: Золота бджола - намистиною, Небо - празниковою хустиною... А земля - пшеницею ярою, А літа - замисленим явором... Крашанкою - сонце в миснику, А вона - до них всіх - піснею. (Б. Олійник, "Мати наша - сива горлиця")
У горі та в радості ми подумки звертаємося до неї. Перше слово дитини - "мамо". Наша слава - це її слава. Продовженням роду, теплом домашнього вогнища - усім завдячуємо ми їй. Не можна про це забувати:
Бо, хто матір забуває, Того Бог карає, Того діти цураються, В хату не пускають. (Т. Г. Шевченко, "І мертвим, і живим...")
І перед нами, юними, сьогодні постає дуже важливе питання - як треба прожити життя, щоб нами могли пишатися наші матері. Чим віддячимо їм за пісню й працю, за хліб, за безсонні ночі і нашу долю, вишиту "червоними і чорними нитками" на рушнику чи то на сорочці?
Можна вибрать друга і по духу брата, Та не можна рідну матір вибирати. (В. Симоненко, "Лебеді материнства")
Недаремно ми найдорожче - Батьківщину - називаємо матір'ю. Вона в нас одна, як одна мати в кожної людини.
