Талант Шевченка багатогранний: він був і глибоким ліриком, і творцем безсмертних ліро-епічних та епічних поем. Шевченко є автором багатьох дорогоцінних перлин ліричної поезії. Багато його віршів пішли в народ, стали народними піснями.
Народне уявлення про кобзаря пов'язане з образом мандрівного співака. Цей образ переріс у символ українського духу, об'єднав у собі його міць та велич, мудрість і невпокореність, гідність і щирість. Тарас Шевченко назвав свою першу поетичну збірку "Кобзар", що свідчить про те, наскільки важливим був для його поетичного світу образ народного співця.
На шляхах бойових звитяг і на мирному полі творчої праці поряд з людиною, поряд з народом - його пісня-душа, частина його творчої пісенної душі. У ній все, чим живе людина, чим живе народ. Її творці і виконавці завжди посідали почесне місце серед оборонців Вітчизни. Боян співав славу землі руській, підтримували дух воїнів запорожські кобзарі, зігрівав душу своїми піснями-думами знаменитий Остап Вересай.
В Україні "родилась, гарцювала козацька воля". І про неї добрим людям . Кобзарі співають, Все співають, як діялось, Сліпі небораки, Бо дотепні... Це уривок із поезії Шевченка "Думи мої, думи мої...". Ці слова - правдивий пролог до першої збірки Шевченка і до всієї його творчості. Назва її дала літературне наймення поетові, з яким він назавжди увійшов у свідомість нашого народу.
Тарас Шевченко — геній української літератури. Його твори різноманітні та художньо довершені, їх тематика охоплює усі сторони життя нашого народу. У своїх віршах, баладах, поемах Великий Кобзар оповідає про історію козацтва, розмірковує над сенсом буття людини, над долею Батьківщини, зображує романтичні чарівні події та реальні історичні, розповідає про долю простих людей та долі цілих держав.
Талант Шевченка багатогранний: він був і глибоким ліриком, і творцем безсмертних ліро-епічних та епічних поем. Шевченко є автором багатьох дорогоцінних перлин ліричної поезії. Багато його віршів пішли в народ, стали народними піснями.
І. Карпенко-Карий був добре ознайомлений з життям сільських багатіїв, з методами збагачення, завдяки яким звичайні, але спритні селяни своїм майном та прибутками зрівнялись з поміщиками-дворянами. П'єса є злою сатирою на любов до стяжання заради стяжання. Головна діюча особа — Пузир — колишній "мужик", що тепер розбагатів такими методами. Є в п'єсі жертви Пузиревого "хазяйнування".
Як ми знаємо з історії і народознавства, українці споконвіку займалися хліборобством. Тому коли ми говоримо про Народ, найчастіше маємо на увазі саме селян. Але наприкінці XIX сторіччя нові умови життя породили іншу верству суспільства — робітників. У п'єсі "Хазяїн" народом і є багаточисленна маса незаможних, а часом і безземельних селян, що поступово перетворюються у робітників. Вони вже менше прив'язані до своєї землі, навіть до рідного села і постійно мандрують з місця на місце, шукаючи заробітку.
Івана Петровича Котляревського вважають зачинателем нової української літератури. Два його найвідоміші твори — поема «Енеїда» і п'єса «Наталка Полтавка» здобули визнання і народну любов саме завдяки тому, що були написані живою, розмовною мовою, зрозумілою всім, хто читає ці твори.
У 80-х — 90-х роках XIX століття в Україні значного розвитку набув феміністичний рух, ініціатором якого була Наталя Кобринська, відома на той час письменниця і громадський діяч. Проблема емансипації жінок виникла тому, що в кінці XIX століття українки перебували у нерівноправному становищі порівняно з чоловіками: вони не мали права навчатися в університетах, голосувати, обіймати значні посади. Суспільство вбачало їхню роль лише як "прикраси" чоловіка, тому жінка повинна була уміти тільки прийняти гостей та підтримувати салонні розмови. Таке становище жінки глибоко хвилювало українську письменницю Ольгу Кобилянську, вона давно замислювалася над цією соціальною проблемою, тому прилучилася до феміністичного руху.
