Більшу частину свого життя Євген Маланюк прожив на чужині, але він, у силу своїх можливостей, спостерігав за життям українського народу, за розвитком його культури, а особливо літератури. Поета цікавило все, що відбувалося в українській літературі, і про все він мав власну думку.
Нічого немає в світі кращого за жінку, жінку-дружину, подругу, матір. Саме вона з давніх-давен підтримувала родинне вогнище, плекала дітей, продовжуючи рід. Саме вона взяла на свої маленькі плечі тягар війни. Кому, як не жінці, довелося працювати у полі, біля верстатів, орати землю, стримувати страшні звістки про загибель чоловіків та дітей, лікувати поранених, доглядати хворих.
Природа — це мати, яка дає щедрі дари людині, приносить їй естетичну насолоду, наснажує здоров'ям, дає натхнення. Художні твори про природу розвивають у нас відчуття всесвіту, вміння спостерігати довкілля, помічати красу у звичайному. Вони вчать нас бути добрими, мудрими, прищеплюють любов до рідної землі. Великий майстер художнього слова Михайло Коцюбинський тонко відчував природу, ніколи не втомлювався "вбирати в себе" її красу. Письменник вивчав фарби і кольори, бо вважав, що йому, як і художникові, ці знання потрібні для того, щоб розбиратися в кольоровій стихії світу. Він казав: "Фарби повинні приходити на допомогу слову".
Чарівна, мальовнича природа України не може залишити байдужою жодну людину, здатну сприймати прекрасне, а тим більше поетів, душа яких відкрита для всього тонкого, красивого. Не один вірш присвятили вони рідним вербам, лукам, річкам, і слова ці наповнені щирою любов'ю до рідного краю.
П'єси І. Карпенка-Карого — ціла епоха в історії розвитку світової драматургії. Письменник вважав своїм обов'язком викривати суспільне зло, тому в його творах читач часто бачить дійових осіб, що виступають уособленням людських вад. Одним з таких персонажів є головний герой комедії "Хазяїн" Терентій Гаврилович Пузир.
Іван Карпенко-Карий — найвідоміший драматург XIX століття. В його п'єсах вперше гостро постали проблеми, які хвилювали тогочасне суспільство. Скасування кріпацтва, збагачення одних і зубожіння інших — ось лише деякі з них. І. Карпенко-Карий писав драми, трагедії і комедії. Останній жанр вперше в Україні він зробив глибоко соціальним. Саме таким твором є комедія "Хазяїн".
Іван Карпенко-Карий — один з найвидатніших драматургів в українській літературі. Він був новатором драматичної форми, створив чимало нових жанрових різновидів драми, йому належить вісімнадцять оригінальних п'єс.
В українській літературі основоположником соціальної комедії став Карпенко-Карий, створивши цілу низку комедій, що "сатирою страшною" таврували визискувачів, шахраїв, деморалізованих чиновників. Із вісімнадцяти створених драматургом п'єс сатирична комедія "Хазяїн" вважається однією з найкращих. П'єса була написана 1900 року і вперше поставлена у Києві 1901 року. У ролі головного героя Пузиря виступав сам Карпенко-Карий, який якнайкраще зумів втілити на сцені створений ним образ капіталіста-землевласника. Це, безумовно, велике творче досягнення відомого драматурга, який із великою силою реалізму викрив капіталістичні методи наживи і визиску.
Великим творчим досягненням І. Карпенка-Карого є його комедія "Хазяїн", в якій він дуже майстерно висвітлив глитайську верхівку українського села, показавши її нікчемність і висміявши її ідеали.
Драматург сам визначив ідею сатиричної комедії "Хазяїн" (1900). У листі до сина він зазначав: "Хазяїн" - зла сатира на чоловічу любов до стяжання без жодної іншої мети. Стяжання для стяжання". І. Франко після прочитання твору писав: "Грандіозну по своїм замислі й по майже бездоганнім оздобленню картину великого промисловця і глитая з селян з його могутніми впливами і чисто селянською вдачею дає нам Карпенко-Карий,..".
