Якось мені довелося прочитати одну статтю в газеті, у якій ішлося про те, що упродовж кількох століть (особливо після ліквідації козаччини) образ, чи вірніше культ матері, був піднесений на таку висоту і став таким всеосяжним, що жіноче виховання взяло гору в сім'ї (стало фемінізованим) до такої міри, що це позначилося й на вихованні хлопчиків.
Мадонна. Найпрекрасніша, найчарівніша, найзворушливіша жінка у світі. Прекрасна своєю великою, найсвятішою материнською любов'ю, що може побороти все — лиха, незгоди, знести будь-які випробування заради своєї дитини. Бо ж вона — мати. Але чому, Мадонно, сумними виглядають твої очі, чому замкнені рожеві колись вуста і погляд — вразливий, болісний, тривожний? Бо ти — Чорнобильська Мадонна.
Мабуть, скільки існує людство, стільки й оспівує воно жінку матір, стільки й звертається до неї зі своїми піснями і молитвами возвеличуючи її ім'я. Велика кількість світових шедеврів мистецтва присвячена саме матері — рідній матусі, Матері Божій, Матері Всесвіту — Мадонні.
Світ кожного поета починається з матері. Коли ж поетове слово - "від Бога", образ матері стає домінуючим, набував символічного значення, підноситься до узагальненого образу матері-Батьківщини. Вершин художньої майстерності цей образ сягнув в поезії, Т. Шевченка, І. Франка, О. Довженка. Осанну матері проспівали П. Тичина і М. Рильський, В. Сосюра та І. Драч, Д. Павличко і В. Стус.
Роман Василя Барки "Жовтий князь" — це перший в українській літературі великий прозовий твір, присвячений національній трагедії України — голодомору 33-го року. Цей твір за жанром роман, хоча його можна було б назвати, на думку О. Забарного, сімейною хронікою: у ньому розповідається про життя Мирона Катранника і його родини від осені 1932 до жнив 1933 року. А саме, йдеться про Звичайну хліборобську сім'ю, яка живе за давніми світлими християнськими заповідями в атмосфері теплоти і сімейної злагоди.
Із великою любов'ю змальовує І. Франко образ дівчини Мирослави у повісті «Захар Беркут». Мирослава — молода вродлива дівчина, рано втративши матір, знала лише любов і турботу батька. Для неї головне — бути вірною собі, діяти так, як підказують сумління і серце. Тому вона і виступає проти батька на боці народу, стає справжньою патріоткою своєї вітчизни.
Михайло Стельмах — самобутній талант. Його творчість відзначається вмінням тонко проникати в психологію людини. Це зумовлено ще й тим, що М. Стельмах був учителем-словесником, тому з такою правдивістю змальовані в його творах діти.
I. Поема І. Франка "Мойсей" - вершина поетичної творчості поета. (Це глибокий філософський твір про взаємини вождя і народу на шляху боротьби за кращу долю.)
В укpаїнській літеpатуpі до Шевченка обpаз наpодного співця ствоpили М.Маpкевич, А.Метлинський, Л.Боpовиковський, Є.Гpебінка. Таpас Шевченко, безумовно, знав ці твоpи. Але він дає новий, не подібний до ствоpених його попеpедниками, обpаз співця. Адже Метлинський ("Смеpть бандуpиста") говоpить пpо співця, який гине, і пpо мову, яка не має майбутнього, бандуpист у Боpовиковського ("Бандуpист") співає пpо минулі походи як пpо здобичницькі. Пpо минуле йдеться і в поезії "Укpаинский баpд" Є.Гpебінки.
Літературна доля великого українського поета Тараса Григоровича Шевченка склалася незвичайно. Більшість його творів була надрукована тільки після його смерті. Тільки тоді доля дала йому найкращий, найдорогоцінніший подарунок — безсмертну славу і насолоду, що дають його твори людям. Шевченко ввійшов в історію світової літератури як великий народний поет.
