Остап Вишня увійшов в літературу як талановитий гуморист та спостережливий художник слова. Крім того, письменник створив принципово новий жанр в українській літературі — усмішку. Усмішка як жанр — прозовий твір невеликого обсягу, в якому з добрим гумором та іронією зображено певну ситуацію або життєве явище. Мене здивувала різноманітність тем, що їх використав Остап Вишня у своїх усмішках. Це великий цикл "Мисливські усмішки", описи картин із народного життя (чого варте лише зображення ярмарку, де письменник простими короткими фразами, уривками діалогів, коротенькими деталями створює надзвичайно повну картину ярмарку, передаючи і звуки, і барви, і весь настрій.
Світова слава прийшла до О. Довженка одразу після появи його перших кінострічок. Започаткувавши новий напрям у кіномистецтві, він увів нові прийоми вираження думки на екрані. О. Довженко справив великий вплив на розвиток світового мистецтва кіно. Його шукання і відкриття діставали розвиток у різних напрямах кіномистецтва, лягали в теоретичне підґрунтя різних кіношкіл і кіноперіодів.
Іноді мені здається, що українська нація — це нація поетів. Кожен вважає себе генієм і намагається будь-що донести своє творіння до широкого загалу, знайти свого читача. Та більшість із них так і залишаються невідомими чи маловідомими.
I. Творча особистість В. Підмогильного. (Твори В. Підмогильного порушували філософські проблеми буття людини першої третини XX століття. Він продовжив традиції української класичної літератури з її гуманістичним пафосом, пильною увагою до внутрішнього світу своїх героїв, виявляючи в них боротьбу двох начал — добра і зла.
Олесь Гончар був активним учасником живої історії, пам'ятав усі її суперечності, сповнені драматизму. Письменника в будь-якому творі цікавив внутрішній світ людини, художнє дослідження його змін у різноманітних життєвих обставинах. Гончар — майстер оповіді про внутрішнє оновлення героя, яке відбувається під впливом дійсності.
Так багато сказано про кохання, і водночас не сказано нічого, бо, коли людина закохується, їй не вистачає не тільки вже сказаних слів, але й взагалі слів у мові, щоб висловити це незбагненне для розуму, глибоке і чарівне почуття, яке рано чи пізно приходить у життя людини, сповнюючи її душу світлом і змінюючи життя назавжди.
Летять лебеді, курличуть, несучи на своїх крилах материнську любов. Матінка, матуся, рідна ненька — скільки ж є на світі слів, якими ми називаємо найріднішу людину?! Та й чи можливо передати ними усю любов до матері — єдиної жінки, що ніколи тебе не зрадить, незважаючи на біль, сльози та страждання? Вона завжди буде поруч із тобою — мовчазна чи балакуча, щаслива чи засмучена, здорова чи хвора, молода чи вже старенька. Вона є й залишиться твоєю матір'ю, здатною підтримати тебе в будь-якій біді. Мені здається, що чи не найбільше це розумів Василь Симоненко, перу якого належать незабутні "Лебеді материнства".
Ходить по землі "казка з сивими очима", задивляється у вікна. Хоче, мабуть, десь знайти того, кого шукає вже довгі роки і, на жаль, уже ніколи не знайде. Бо вже немає на світі Василя Симоненка, задля якого і придумувала його матуся оту чарівну казку. Але живі ми, його нащадки. Я дуже пишаюся тим, що українська земля подарувала нам такого чудового поета, який своєю талановитістю здивував навіть "лебедів рожевих", що знову і знову прилітають до нас з туману минулого, приносячи свої чарівні казки.
У людини завжди є вибір можна весь час намагатися наблизитися до ідеалу, який сам для себе вибрав, а можна зовсім не зважати на ідеали; можна вивчитися і продовжувати кар'єру вченого, а можна збирати сміття на подвір'ях. Багато чого можна зробити людині. Але, мабуть, не зможе вона вибрати дві речі — матір і Батьківщину. Ці два мотиви пронизують усю творчість Василя Симоненка — вірного сина обох матерів.
Василь Симоненко прожив коротке, але яскраве життя. Поет-шістдесятник, поет-лірик, поет-сатирик і просто незвичайна людина, яка безоглядно любила навколишній світ, любила життя, своїх батьків, а звідси — і народ, і, безумовно, Україну, яка "була в його грудях", "у чолі і в руках". Його творчість — гімн правді.
