Багато видатних українських письменників присвятили свої твори проблемі "людина і земля". Вона порушена в творах Нечуя-Левицького, Панаса Мирного, Карпенка-Карого, Ольги Кобилянської.
О. Кобилянська — письменниця Буковини. Вона добре знала життя народу, його прагнення та мрії. Дуже важко жилось трудовому буковинському селянству. Щоденна виснажлива праця, часте недоїдання, холод, злидні — це ввійшло в буденний ритм життя. Та для багатьох земля так і залишилась мрією. Вона, як марево, то з'являлась, то зникала, залишаючи тугий біль у серці селянина.

Повість "Земля" стала одним з найвищих досягнень на творчому шляху відомої української письменниці О. Кобилянської. Письменниця зазначала в автобіографічному нарисі "Про себе саму": "Факти, що спонукали мене написати "Землю", правдиві... Я просто фізично терпіла під з'явиськом тих фактів і коли писала — ох, як хвилями ридала!.." Повість стала справжнім гостродраматичним твором, сповненим важких роздумів про гірку селянську долю, вартість людського життя, його цінності, вона відрізнялася від сучасних їй сентиментально-ідилічних замальовок із сільського життя, правдиво відтворюючи дійсність у її філософському розумінні.

Добра книга - як мудра людина. Трапиться в житті несподівано, а коли настає час розлучатися, то душу огортає жаль. Ще одна коротка мить - і відійде, і забере з собою любу тобі розмову, і понесе геть веселі й сумні оповіді, але ще довго стоятимуть в уяві образи й постаті літературних персонажів, їхні смутки й радощі.

Знайомлячись із творчістю того чи іншого письменника, ми пізнаємо характер автора, його світобачення, світорозуміння, вникаємо в індивідуальний стиль.

Про моє покоління говорять одним словом — "загублене". Чому? Чому така доля наша? З чим це пов'язано? Хто винен у цьому?

1. "Загублене покоління" (чому так називають сучасне покоління, із чим це пов'язано, де знайти ті ідеали, на яких виховувалися наші батьки, діди, прадіди; помічник у створенні суспільних орієнтирів — художня література).

М. Коцюбинський розповідає в оповіданні "Дорогою ціною" про події, які відбувалися у 1834-1836 роках. Після ліквідації Задунайської Січі посилилось переслідування втікачів за Дунай і в Бессарабію. На кордонах були виставлені козачі пікети. "По всій Бессарабії ганяли дозорці, вистежуючи скрізь по ровах, стогах сіна, комишах болотяних річок збіджених, змордованих людей". Автор змалював у творі волелюбне українське селянство, що "тікало од пана і панщини", "що не заплісніло в неволі, не втратило ще живої душі". Яскравими представниками таких селян були Остап, Соломія, Іван Котигорошко.

Андріан Кащенко створив цілу серію історичних оповідань про національних героїв українського народу, славних лицарів запорозького козацтва. До них належить оповідання "Над Кодацьким порогом", головним героєм якого є славний український гетьман Іван Сулима.

Літописна повість "Похід князя Ігоря Святославича на половців 1185 року" — визначна сторінка в історії літопису Київської Русі. Вона оповідає нам про історичні події, що сталися на території нашої Батьківщини багато сторіч тому, допомагає нам дізнатися і про факти з історії нашого народу, і про визначних історичних діячів, які захищали нашу Батьківщину, не жаліючи себе.

"Коли тобі нема що сказати — мовчи, коли є — кажи і не бреши". Цей відомий вислів Ромена Ролана якнайкраще визначає основний критерій письменницької творчості. І він цілком застосовний до Шевченкового поетичного мистецтва, яке завжди говорило про справді важливе для нього і його народу — і говорило правду. Окрім того, що Шевченко був, як то кажуть, поетом Божою милістю, він був ще й людиною великого серця. І те палке серце вболівало не за якусь абстрактну Україну-неньку, скоріш декларативну, як відчуту, а за цілком конкретних, живих людей, між яких зростав, яких знав, яких любив. Особливо співчутливо Тарас переживав жіночі долі.