Один із кращих творів М. Коцюбинського — "Intermezzo" — присвячений ролі митця, суспільний обов'язок якого — бути на передньому краї боротьби народу з соціальною несправедливістю.
І. Особливості стилю новели. (Цей твір належить до героїко-романтичного жанру з присвятою "Цвітові яблуні", тобто Михайлові Коцюбинському. Новела написана в експресивній стильовій манері, де поєдналися здобутки європейського модернізму та імпресіонізму.)
Григорій Косинка (справжнє прізвище — Григорій Стрілець) — найвидатніший новеліст 20-х років. Його новелістичні дебюти в 1920-1922 pp. привертали увагу як письменників, так і літературознавців. Основоположник цього жанру В. Стефаник назве його своїм сином з Дівич-гори. Відповідно до світорозуміння й світовідчуття, Косинка не став слухняним ілюстратором вигаданих владою й критикою перемог революційних ідей в пожовтневій Україні. Він реально відтворював події, ставився до правлячої ідеології з позицій народної історії і кожну ідею "виводив" з душі конкретної особистості. Йдучи у своїх художніх узагальненнях від "малого" (деталі) до "великого", від психології на перший погляд незначного факту до його філософії, талановитий художник слова відкривав драми й трагедії, а не перемоги та тріумфи революції елементи психологізму, використовувані письменником, поглиблювали ті душевні злами, що відбувалися в людині. Як наслідок, через почування й думи окремої людини рельєфніше у новелах Г. Косинки поставала доля народу і краю, точніше вимальовувався шлях людства до істини.
Новела «Сойчине крило» належить до пізньої прози І. Франка. До твору подано підзаголовок «Із записок відлюдька». Проблематика цієї новели має екзистенційний характер, бо автор порушує не просто проблему нещасної любові чи невдалого життя героїв, а проблему людського буття взагалі. Хома — Массіно стає відлюдьком, свідомо відмежувавшись від людей, заховавшись за витворами культури. Він трагічно смакує своє одинацтво, із захватом думає про те, що в нього є окреме, інше життя, про яке ніхто не здогадується.
Починаючи від присвяти до останнього рядка твір Коцюбинського "Intermezzo" сприймається як щось нове, ще не бачене в літературі. Свою новелу автору присвятив Кононівським полям. Очевидно для нього це було особливе місце, місце справжнього відпочинку, своєрідного життєвого антракту; місце де, ін одержав заряд енергій, залишивши свою втому. Саме втома виступає першою дійовою особою у незвичайній виставі, де крім неї задіяні "Ниви у червні". "Сонце", "Три білих вівчарки", "Зозуля", "Жайворонки", "Залізна рука города" і "Людське горе".
Структура та композиція Біблії - найвидатнішої книги церковної літератури. (77 книг, написаних різними авторами в різний час. Біблія складається зі Старого Заповіту та Нового Заповіту.)
Ольга Кобилянська була одним з тих митців, які шукають нових шляхів у літературі, намагаються вивести її на нові обрії. Саме вона першою серед українських прозаїків по-справжньому серйозно піднесла проблему жіночої долі, права жінки бути повноцінним громадянином, мати освіту, проголосила право жінки на самовизначення як людської особистості. Зовсім своєрідно висвітлювала письменниця і такі, здавалося б, традиційні теми, як тема селянського життя, проблема землі, боротьби за неї. У цьому світлі зовсім інакше виглядає і традиційний патріархальний уклад селянської родини, що зруйнований неприродним гнобленням, тиском матеріальних обставин.
Повість Ольги Кобилянської "Земля" (1902) - це глибоко психологічний за своїм характером твір. Письменниця ставить перед нами багато проблем, найгострішою з яких є влада землі над людиною. Від кількості землі завжди залежала кількість урожаю, а врешті - й добробут господаря.
