Четвер, 09.04.2026, 21:03
Вітаю Вас Гість | RSS

Твори на підмогу!

Збірник творів

Головна » Українська література

У категорії матеріалів: 3577
Показано матеріалів: 1871-1880
Сторінки: « 1 2 ... 186 187 188 189 190 ... 357 358 »
Продовжувач національної мистецької традиції. (Саме Г. Косинку можна вважати найкращим учнем Стефаника і Коцюбинського і водночас одним із найсамобутніших представників лірико-імпресіоністичної стильової течії в тогочасній прозі. В "Автобіографії" письменник назвав своїми вчителями Винниченка, Стефаника, Васильченка. Хоча Косинчин своєрідний стиль базується на основі зорових образів і вражень, саме ці аспекти зробили його новели стриманішими та більш психологічними.)

Дитинство — це прекрасний час, коли серце відкрите для нових почуттів, душа — для нових вражень. Таким цікавим, безмежно таємничим, непізнаним видається навколишній світ. У кожної речі в хаті є своя історія, свій голос, свій характер. А що вже говорити про річечку, ручаї, хмари, дерева, листя на них, увесь той багатоголосий народ жаб, риб, кузьок, мурашок, метеликів! Будь- який їхній порух — це вияв великого життя природи, який тільки треба побачити — і ти пірнеш у країну пригод і мрій. Саме такими невтомними, уважними спостерігачами є діти.

Дитинство — найкращий час у нашому житті. Це пора відкриттів, мрій, фантазій, чарівних пригод. І хочеться побути в дитинстві якнайдовше. У силах поезії зберегти ці таємничі миті, повертаючи нас до них кожного разу знову й знову. Яскравий світ дитячих мрій виразно постає в творах Ірини Жиленко. Завдяки багатій уяві авторки по столиці літає чарівна казкова Жар-птиця, у буфеті живе гном, а сніг світиться усіма кольорами.

В. Дрозд — багатогранний прозаїк сьогодення. Він, на думку літературних критиків, "постійно змінний, увесь у пошуках нових злободенних тем і проблем". Його завжди хвилює думка читачів про написані ним твори. А написав він багато: це і збірки оповідань, повісті, романи. У центрі уваги письменника — людина і світ, зміни у життя та їх вплив на формування світогляду молоді та інші проблеми.

І знов весна... Така щедра, квітуча, багатообіцяюча. І хочеться жити, любити, впиватися красою рідної землі! Приходила весна і рік, і два, і десять років тому. І земля була, мов наречена, до шлюбу вбрана... І раптом — вибух. Здригнувся Чорнобиль, похитнулася земля. І стала звичайна весняна ніч трагедією. Уже понад десять років скорботою сповнений квітень. Плаче Україна, бо вогнем пече їй поліська рана. Незагойна рана. І пригадалися слова:

У розмаїтті поетичного світу Ліни Костенко справжнім скарбом є її інтимна лірика. Здатність любити — сама по собі велике щастя. Високе обдарування втілити це почуття у слові — щастя удвічі. До того ж інтимна поезія Костенко має ту дивовижну особливість, що у ній знаходимо і впізнаємо рядки, які, одного разу прочитані, здаються власними. Вони вже належать не тільки і не стільки поетесі, скільки нам, читачам.

Поети — як діти: душа — відкрита, почуття — до людей щирі й трохи по-дивному наївні. Вони так беззахисно йдуть до людей, так щиро промовляють рядками своїх поезій, що хочеться їх і їхнє слово захистити від буденності й бруду.

Осінь 1845 року називають найпліднішою у творчості Т. Шевченка. Того пам'ятного року він закінчив Петербурзьку Академію мистецтв і повернувся в Україну. Поселився поет у Києві, працював в археографічній комісії і, головне, — багато творив. Тієї щасливої для України осені побачили світ "Єретик", "Великий льох", "Стоїть в селі Суботові...", "І мертвим, і живим...", "Псалми Давидові", "Кавказ".

Талановитий український поет 50—60-х років XIX століття Степан Васильович Руданський народився в багатодітній сім'ї священика в селі Хомутинцях на Поділлі. Родина жила бідно, але батько всіляко оберігав дітей від спілкування з однолітками із кріпацьких родин, нехтував народною мовою та звичаями.

Доля справжнього поета нелегка і терниста. Улюблені Лесини співці мали чарівні голоси, але їхнє особисте життя - то драми. Шіллер, Байрон, Шевченко, Міцкевич, Лєрмонтов... Жоден режисер не поставить такої драми, якою було їхнє життя. Звідки ж вона, слабка, хвора, обділена долею жінка, черпала свої сили? Як гартувався її характер? Усі свої надії вона покладала на міць свого слова. Така вже була її доля: мусила гукати до людей, "прорицати, аки одержима" в той час, коли од туги хотілося в землю увійти і замовкнути навіки.

Меню сайту
Пошук