Леся Українка — найвидатніша письменниця свого часу. її талант був визнаний далеко за межами України. Поетичні твори Лесі Українки мають переважно громадське звучання, але її перу належать і справжні шедеври інтимної та пейзажної лірики, одним з яких є драма-феєрія "Лісова пісня".
У чому сенс людського буття? Для чого живе у світі людина? Споконвіку замислюється над цим людина й віками не може знайти остаточної відповіді, тому що скільки людей, стільки й відповідей. Людина ж з творчим духом, з розумом, який ніколи не б/вас в спокої, намагається усім своїм життям розв'язати це болюче питання.
Долю не обирають. Якби це було можливо, то багато б хто з людей обрав собі інше життя – здорове й заможне, сповнене цікавих зустрічей і захоплюючих мандрівок. Можливо, обрала б собі інакшу долю юна Лариса Косач. Вона воліла б мати здоров'я, займатися улюбленою музикою, до якої мала неабиякий хист... Але тоді, мабуть, світ не дізнався про поетесу Лесю Українку, чиє життя було постійною боротьбою — боротьбою з хворобою, зі світом, боротьбою за право називатися Людиною.
Ніжна, тендітна, надзвичайно вразлива жінка, Леся Українка була ще й по-справжньому мужньою, сильною духом. Важко хворіючи, поетеса, стиснувши зуби, перемагала біль і творила, не припиняла писати. Навіть матері не жалілася вона, була дуже терплячою, переносила страждання, не скаржачись, але той мовчазний біль не вщухав, тож плакала Леся нишком від матері, а мати — ховаючись від неї. Навесні хвороба особливо загострювалась, і молода жінка навіть не могла відчувати тих прекрасних днів, що дарувало тепле весняне сонечко.
Людське середовище, що, в основному, орієнтоване на прагнення матеріального, часто не дає розкритися тому справжньому, що в кожної людини є від народження, а відтак руйнує «цвіт душі». Мавка говорить на Лукашеві дорікання: «Так! Хто не зріс між вами, не зрозуміє вас!..», оскільки душа й серце лісової красуні не знають штучно вигаданих обмежень, безжалісної соціальної моралі, яка нищить справжні почуття.
Для кожного з нас найрідніша людина на світі — мама. Її ласку ми відчуваємо на кожному кроці. А в дитинстві нас сповивала любов'ю, теплом і ніжністю мамина пісня — колискова.
"Великі народні поети, — писав Максим Рильський, — промовляють за свій народ, говорять від його імені, але говорять своїм голосом, в усій неповторній красі свого обдарування, своєї культури".
Перша поетична книжка Лесі Українки "На крилах пісень" вийшла у Львові на початку 1893 року. Вона складалася із шести поетичних циклів. Найхарактернішим і найпотужнішим був цикл політичної лірики "Невольничі пісні" — Один з найвищих злетів революційного слова поетеси. Цикл об'єднує наскрізна думка: "Що сльози там, де навіть крові мало", а також загальний героїчний пафос, вміщений у поезії "І все-таки до тебе думка лине" — справжній перлині циклу. Цей вірш-звернення до рідного "занапащеного, нещасного краю".
У творчості всіх великих поетів обов'язково є вірші, присвячені слову — його силі, його призначенню в житті суспільства. Інакше й не може бути, адже, прийшовши в літературу, письменник повинен добре усвідомлювати свою мету і своє місце в мистецтві слова.
Лариса Петрівна Косач чи, як вона більше відома, Леся Українка, була дійсно великою жінкою. Поетеса, драматург-новатор, публіцист, критик, громадський діяч — і це лише мала частина її обдарувань. Леся Українка була першою серед тих, хто розпочинав нову українську літературу, хто прагнув вивести її на світовий рівень, позбавивши ознак хуторянства, замкненості.
