Тема стосунків людини і природи — одна з провідних у літературі. До неї зверталися і Т. Г. Шевченко, і І. Я. Франко, і Леся Українка, і ще багато талановитих митців. І все ж розкриття теми М. Коцюбинським має особливий характер. Природа у його творах не фон, на якому розгортаються дії, а живий учасник подій. Ми добре пам'ятаємо чудові психологізовані пейзажі в «Intermezzo», філософські образи «Fata morgana».

Поет, якого ще недавно зачисляли до молодих, здобуває сьогодні світове ім'я. В чому секрет цієї слави?
По-перше, в тому, що Іван Драч порушує й поетично осмислює такі теми, проблеми, які бентежать кожну трудову людину планети; по-друге, він так уміє сказати про своє, власне, особисте, що воно стає власним, особистим для мільйонів читачів.

Пригодницький роман. Уже сама назва жанру викликає зацікавлення читача, особливо молодого. Пригоди — це завжди романтика, мрія. Недаремно сам автор, потрапивши в досить скрутне становище (арешт, слідство, висилка на Далекий Схід), писав: «Охотське море. Тайга. Тундра. Звіроловство. Були там поселення давно осілих наших людей з України. Все це, сказати щиро, було мені навіть цікаво».

I. Найсуттєвіші ознаки новели нового типу у творчості М. Коцюбинського (психологізм і ліризм).
II. Твір "Intermezzo" — один із найяскравіших зразків новелістичного новаторства письменника (поліфонічний, багатоплановий твір: і лірична симфонія, і лірична драма в прозі, і пейзажна новела, і естетичний філософсько-політичний трактат).

Олександр Олесь — один із найталановитіших поетів початку XX століття, уже перша збірка якого засвідчила, що «Україна,— за словами М. Грушевського,— дістала поета-лірика, котрого виглядала з часів Шевченка».

Олександр Олесь передусім лірик, поет особистого переживання, поезії серця. Щемливо-бентежна ніжність та інтимність, краса й романтична окриленість його слова хвилює і захоплює, наснажує життєствердною енергією. Ліричне начало є всеохоплюючим у творах, різних як за тематикою, так і за жанровою природою.

Багатство країни і народу має багато складових, та головне — це люди, їхня творча душа. Є легенда про те, як Бог різним народам роздавав долі. Усім щось дісталося, всі розійшлися по домівках. І раптом у кутку зали Господь помітив красиву дівчину, яка тихо плакала. "Хто ти і чого плачеш?" — спитав Бог. "Я Україна, а плачу тому, що не отримала долі, бо запізнилась". Пожалів Усевишній бідно вдягнену, але дуже чепурну дівчину, і дав їй замість долі пісню. Ось відтоді і стала пісня долею України. У піснях вона зберегла свою історію, вірування, обряди, погляди на життя, у піснях висловлювала свою тугу і радість.

У 1943 році з'явився твір українського письменника Івана багряного "Тигролови", визначити жанрову приналежність якого — і до сьогодні важке завдання для літературознавців. Однозначно можемо сказати тільки, що цей роман — складний за побудовою і великий за розміром (складається з двох частин, дванадцяти розділів, має розгалужену систему підрозділів, історичних довідок тощо) епічний прозовий твір, із значною кількістю персонажів, великими часовими і просторовими межами (дія відбувається на всій території колишнього СРСР, особливо відчутний великий простір, який охоплює автор своєю увагою, коли ми читаємо про "Тихоокеанський експрес нумер один", що мав "маршрут майже на пів земної кулі, маршрут "Нєгорєлоє — Владивосток", тобто від понурої Прибалтики і до берегів Японського моря, маршрут на 12 тисяч кілометрів і стільки ж назад"), із докладною характеристикою героїв та обставин (герої постають перед нами яскравими особистостями з умотивованими вчинками, власними мріями і сподіваннями, ми віримо їм)

Знайомлячись із кращими здобутками світової літератури, український читач може легко помітити, що в українській літературі дуже бідно порівняно зі світовою представлений пригодницький жанр. Шкільна програма, як і в радянські часи, продовжує знайомити учнів із серйозними творами і майже зовсім не передбачає вивчення пригодницької літератури, а тим більше — фантастики. Але, мабуть, читачі з більшим "стажем" були б здивовані, коли б дізналися, що в багатьох країнах світу вже півстоліття читають пригодницький роман українського письменника Івана Багряного. Це його роман "Тигролови", що був написаний у 1944 р., а в Україні вийшов друком лише в 1991 р.

Я з дитинства люблю казки. Чув їх від бабусі та мами. Згодом сам навчився читати. Тепер перечитую мої улюблені казки. Якось задумався над тим, чому інколи в казках щастя й багатство дістаються недолугим Іванкам. У казці "Про жарптицю та вовка" Іванко навіть не мріяв про щастя.