I. Глибина думок і сила віршів Василя Симоненка. (Василь Симоненко - ніжний поет-лірик, який любив свій край, свою землю. В його юнацькому серці завжди жили любов, віра в людину, в її творчі можливості.)

Новела М. Хвильового "Я (Романтика)" - це зображення антигуманного і антинародного характеру революції і громадянської війни. Митець аналізує суперечність служіння абстрактній ідеї, що вимагає зректися власного я, зректися всього людського. Тому долі героїв новели, як і доля самого автора, трагічні.

Ліна Костенко... У цьому імені — наша совість, наш дух, наша історія.
До історії народу, його культури, його трагедій і прозрінь торкнулося перо поетеси. Вона пробуджує пам'ять, яку вбивали десятиліттями, історію, яка закладена в генах. Витоки творчості поетеси — з енциклопедії життя народу, з фольклору — духовної сили і краси, з того грунту, на якому виростають і література, і театр, і музика, і живопис.

У п'єсі "Наталка Полтавка" І. Котляревський змальовує життя українського селянства повно і багатогранно. Проте зауважимо, що для-цього він обрав сюжет, у якому діє зовсім небагато персонажів. Але майстерне поєднання цікавого сюжету, актуальних проблем морально-етичного та психологічного характеру і прекрасних яскравих постатей головних дійових осіб роблять драму довершеним зразком української драматургії, однією з "перших ластівок" поступу українського театрального мистецтва.

Повість "Інститутка" Марка Вовчка, як і більшість її творів, присвячена темі життя кріпаків. Важливо, що у цьому творі письменниця майстерно змальовує не тільки життя та психологію кріпаків, але й психологію поміщиків. Усі персонажі умовно поділяються на дві групи — кріпосників та кріпаків. До першої групи належать панночка, стара пані та лікар, чоловік панночки, а до другої — Устина, Прокіп, Катря, Назар і стара бабуся.

На зламі віків відбулися певні зміни особистості й її внутрішнього світу. За Юрієм Липою, дух XIX століття передає літера "П": позитивізм (самовпевненість, раціоналізм, пізнаванність світу), посада, прагматизм (вага людських зусиль). На думку Миколи Хвильового, символ XX століття - літера "М": мисль, м'ятеж, Марія.

Достоєвський сказав: "Друга половина життя людини визначається звичками, набутими за першу його половину". Дійсно, сьогоднішній наш вибір зумовлює наступні. Всі знають прислів'я про те, як вчинок перетворюється на людську долю. Тому справа совісті, віри, моральних ідеалів людини і спільноти, до якої вона належить - зовсім не приватне, особисте питання. Дехто скаже: "Хіба велике значення мають власні переконання? Головне ж, як кажуть, бути людиною". Так, але уявлення про "людину" саме від наших переконань і залежить. Наприклад, Гітлер кілька разів наголошував на тому, що його нищівна політика щодо неарійців ґрунтується на еволюційній теорії Дарвіна. Якщо можна вивести кращу породу коней, казав він, то чому не можна вивести кращу породу людей?

1933 року світову громадськість приголомшило нечуване в історії лихоліття, яке спало на голову українського народу - організований сталінсько-більшовицькою системою СРСР голодомор, що призвів до зменшення українців на одну п'яту, - сучасні дослідники обчислюють кількість жертв порядком 7,5-8 мільйонів. Психічні відхилення мертвих канули в небуття разом з їхніми виснаженими тілами. Зранена психіка живих залишилася на все життя. Її ж вони передають своїм нащадкам, навіть тоді, коли б їм цього не хотілося.

Голодомор 1932—33 рр. — одне з найстрашніших явищ в історії нашої держави. Тоталітарна система винищила велику частину українського народу, а багато людей на все життя запам'ятали жахи цих років. Одним зі свідків страшних подій був письменник В. Барка. Довгі роки він носив у собі тяжкі спогади, але згодом відобразив їх на папері у своєму романі "Жовтий князь".

Жовтий князь... Хто він і чому жовтий? У романі В. Барки "Жовтий князь" — це збірний символічний образ, це втілення зла і насильства, рудий ящір тоталітарної системи, який через своїх посланців у 33-му році минулого століття приніс в Україну голод, смерть, руїну.