I. Глибина думок і сила віршів Василя Симоненка. (Василь Симоненко - ніжний поет-лірик, який любив свій край, свою землю. В його юнацькому серці завжди жили любов, віра в людину, в її творчі можливості.)
II. Образ ліричного героя поетичної спадщини В. Симоненка.
1. Ліричний герой - патріот своєї країни. (Ліричний герой поезій В. Симоненка - це людина на складних перехрестях історії, поставлена у злиденні, варварські умови буття, але яка бореться проти морального занепаду, бездуховності і деградації нації. Це людина, яка любить життя. Такі вірші, як "Лебеді материнства", "Україні", "Земле рідна", "Україно, п'ю твої зіниці" вражають читачів великою синівською любов'ю поета до своєї Батьківщини, непідробним почуттям патріота. Ліричний герой цих поезій наголошує, що без любові до Батьківщини нема справжньої людини. Для нього любити Україну - це значить жити для неї, любити український народ, творити заради нього.)
2. Краса героя інтимної лірики. (Поет, який прожив лише 28 років, підніс інтимну лірику на небувалу висоту. У віршах "Любов", "Вона прийшла", "Є в коханні і будні і свята" розкрито інтимні почуття ліричного героя. Любов так заполонила серце героя, що він мимоволі доходить висновку: "Я без тебе жить не можу!" Він сприймає її святість, виявляє лицарське ставлення до неї. Любов дає ліричному героєві не лише щастя, а й страждання, та все одно поет благословляє зливу почуттів, що освятили його душу.)
III. Слово В. Симоненка - це справжнє надбання. (Василь Симоненко - це народна совість в українському письменстві. Не судилося його таланту розкритися повністю, але те, що він створив, нетлінне. Слово його - справжнє надбання. Ліричний герой його поезій - громадянин-патріот, який понад усе любить рідну Україну, весь трудовий люд, який усвідомлює широкий світ по-новому, який вважає Україну за святиню, а відданість їй - за обов'язок свій і щастя.)
