I. Трансформація традиційних міфологічних образів та мотивів. (Визначальна роль у розширенні сучасної прози належить зростанню філософсько-інтелектуального потенціалу літератури, який не мислиться без оригінальної постаті В. Шевчука — одного з найцікавіших письменників XX століття. Це творець нового для української літератури типу роману з філософським насиченням, який об'єднує глибинні пласти фольклору та міфології. Особливо важливим є використання письменником традиційних міфологічних образів у руслі сучасних ідейно-естетичних проблем.)
Байка — найцікавіший жанр літератури, і виникла вона в процесі постійної боротьби добра і зла, любові та ненависті, правди і кривди. Байка завжди захищала інтереси скривджених і пригноблених, висміювала паразитичне життя панів, показувала суперечності кріпосницької системи, засуджувала соціальну нерівність. До жанру байки зверталися Г. Сковорода і Л. Боровиковський, І. Франко і ТІ Гулак-Артемовський, Є. Гребінка і Л. Глібов.
Валер'ян Петрович Підмогильний народився 2 лютого 1901 р. в с. Чаплі під Катеринославом (нині увійшло до складу Дніпропетровська) в селянській родині. 1910 р. Валер'ян після початкової сільської школи вступив до Катеринославського реального училища, яке закінчив у червні 1918 р. Восени того ж року вступив до Катеринославського університету. 1919 р. він залишив навчання і працював учителем у Павлограді та Катеринославі.
Василь Андрійович Симоненко народився 8 січня 1935 року в селянській сім'ї в селі Біївцях Лубенського району на Полтавщині. Дитинство, що припало на роки війни, було трудним і голодним. Батько кинув сім'ю, і Василя виростила мати Ганна Федорівна.
Новела для літератури здається простим і доступним жанром, та все ж майстрів не так багато. Серед них найпомітніша постать — це Василь Стефаник. Новели Стефаника — вражаючі. Бо здається, що це — не художній вимисел; це сприймається як репортаж із місця подій. Він писав реалістичні твори, а тому вони були страшними у своїй реальності. Не можна назвати жодного письменника, щоб писав настільки лаконічно, як Стефаник. Часто цього лаконізму бракує сучасним письменникам, і вони вдаються до багатослівної описовості.
Стефаник увійшов в історію світової новелістики як автор правдивих соціально-психологічних новел з життя галицького селянства. Пройняті трагізмом і глибиною душевних переживань, його твори стали яскравим свідченням засвоєння письменником найвищих досягнень європейських літератур.
Твоpчість Василя Стефаника виpосла з безмежної любові до селянина, з несхитної віpи у його велику духовну силу. "Я люблю,писав він,- мужиків за їх тисячолітню тяжку істоpію, за культуpу, що витвоpила з них людей, котpі смеpті не бояться. За те, що вони є, хоч пpойшли над ними буpі світові... Є що любити і до кого пpихилитися. За них я буду писати і для них". В істоpії літеpатуpи - не лише укpаїнської - мало письменників, які б з такою пpоникливістю pозкpили тpагедію тpудівників-селян в умовах капіталістичної дійсності, які б мали пpаво сказати так, як Василь Стефаник: "... Я свою душу пустив у душу наpоду , і там я почоpнів з pозпуки..."
Василь Семенович Стефаник народився 14 травня 1871 р. в с. Рутові Снятинського повіту на Станіславщині (нині — Івано-Франківщина) в сім'ї заможного селянина. Після навчання в школах у с. Русові та м. Снятині він 1883 р. вступив до польської гімназії у м. Коломиї. Тут зав'язалася дружба В. Стефаника з Л. Мартовичем. За українську громадсько-політичну діяльність їх обох у 1890 р. виключили з гімназії. В. Стефаник переїхав до Дрогобича і вступив до місцевої гімназії, яку закінчив 1892 р. Того ж року він вступив на медичний факультет Краківського університету, де вчився до 1900 р. У вересні 1903 р. В. Стефаник відвідав Наддніпрянську Україну: був присутнім на відкритті пам'ятника І. Котляревському в Полтаві й зустрічався з Лесею Українкою, М. Коцюбинським та ін.
