Олекса Стороженко народився 1805 року в селищі Лисогорах на Чернігівщині в родині офіцера, нащадка давнього козацького роду. Потім він навчався в губернській гімназії міста Харкова. Олекса також служив у війську, брав участь у російсько-турецькій війні. Після відставки він став чиновником.

Як свідчать джерела, ще за часів Київської Русі існували народні співці, які виконували твори на історичну тему. Пізніше цю місію нести героїчну історію в народ взяли на себе кобзарі. Микола Гоголь вважав їх за охоронців бойової слави України. Він же вперше ввів в український фольклор назву "історичні пісні".

Як відомо, цивілізація розвивається лише тоді, коли кожне наступне покоління робить крок уперед, дбаючи про рідну землю, про свій народ. Воно повинно осмислити поклики попередників і внести власну часточку в розвиток свого краю. Це глибоко розумів Іван Семенович Нечуй-Левицький, бо сам усе життя трудився для рідної культури, був справжнім патріотом і подвижником. Він був переконаний, що, коли в Україні буде якнайбільше освічених, національно свідомих і працьо-витих людей, в серці кожного українця з новою силою спалахне вогонь національної гордості й честі. Геніальний митець вірив сам і передав нам віру в те, що Україну піднімуть із жебрацького становища та духовного занепаду освічена еліта, прогресивна молодь, яка не тільки вболіває за долю рідного народу, але й працює для нього.

Життя, навіть коли воно перенасичене труднощами, завжди вабить своїми таємницями. Чи не найбільшою з них є таємниця кохання. В усякому разі, для мене та моїх ровесників. Яке воно, справжнє почуття? Як його розпізнати й зберегти? А чи можна кохати двох? Ці питання не дають спокою ні мені, ні моїм друзям.

Якщо людина не має мрії - її життя буде обов'язково сумним і порожнім. Мрії бувають різними: від дуже егоїстичних особистих, до тих, що передбачають щастя для всіх людей. Якщо останні збігаються з мріями та сподіваннями інших, може статися диво - вони перетворяться на реальність.

Один із найталановитіших українських прозаїків і драматургів - Володимир Винниченко. Він - не тільки провідний діяч українського літературного і національно-визвольного руху, а ще й відомий політик.
Першим в літературі 20-х років XX ст. створив соціально-утопічний і фантастичний роман з елементами пригодницького і детективного жанру.

Своєрідність мистецьких засобів В. Винниченка. (Твори В. Винниченка були сміливим утвердженням нового в описі зовнішнього вигляду героїв, впровадженням свіжих зразків міських, сільських і степових пейзажів. Пейзаж як мистецький засіб проймає наскрізь усю творчість письменника. По-новому Винниченко трактує життя, інколи "іде від супротивного", змальовуючи контрасти, граючи на протилежностях.)

В. Симоненко відійшов у вічність дуже рано, але до народу долинув стукіт його серця, зарядженого любов'ю до української землі. Черпав Василь Симоненко свою синівську любов з тяжкого повоєнного, напівголодного дитинства, із згорьованих удовиних сліз баби Онисі, в якої трьох синів забрала війна. Зашкарублі від праці на землі мамини руки та дідові розповіді про історію українського народу назавжди залишились у пам'яті маленького Василя. Живила його лише любов до України, краса полтавського краю та народна пісня:

В історії української літератури шістдесяті роки стали роками творчості письменників, які віддали свій голос на захист простої людини. Вони намагалися пробити чиновницько-бюрократичну стіну суспільства, де людина була лише "гвинтиком" їхнього апарату, а не творцем своєї долі, своєї історії.

"Як коротко, сильно і страшно пише ця людина". Творчість Василя Стефаника ввійшла в золотий фонд української літератури. Сучасники високо цінили його твори, називаючи В. Стефаника співцем селянської душі і володарем дум селянських.