Знайомлячись із кращими здобутками світової літератури, український читач може легко помітити, що в українській літературі дуже бідно порівняно зі світовою представлений пригодницький жанр. Шкільна програма, як і в радянські часи, продовжує знайомити учнів із серйозними творами і майже зовсім не передбачає вивчення пригодницької літератури, а тим більше — фантастики. Але, мабуть, читачі з більшим "стажем" були б здивовані, коли б дізналися, що в багатьох країнах світу вже півстоліття читають пригодницький роман українського письменника Івана Багряного. Це його роман "Тигролови", що був написаний у 1944 р., а в Україні вийшов друком лише в 1991 р.
У 1943 році з'явився твір українського письменника Івана багряного "Тигролови", визначити жанрову приналежність якого — і до сьогодні важке завдання для літературознавців. Однозначно можемо сказати тільки, що цей роман — складний за побудовою і великий за розміром (складається з двох частин, дванадцяти розділів, має розгалужену систему підрозділів, історичних довідок тощо) епічний прозовий твір, із значною кількістю персонажів, великими часовими і просторовими межами (дія відбувається на всій території колишнього СРСР, особливо відчутний великий простір, який охоплює автор своєю увагою, коли ми читаємо про "Тихоокеанський експрес нумер один", що мав "маршрут майже на пів земної кулі, маршрут "Нєгорєлоє — Владивосток", тобто від понурої Прибалтики і до берегів Японського моря, маршрут на 12 тисяч кілометрів і стільки ж назад"), із докладною характеристикою героїв та обставин (герої постають перед нами яскравими особистостями з умотивованими вчинками, власними мріями і сподіваннями, ми віримо їм)
Іван Павлович Лозов'ягін (літературний псевдонім — Іван Багряний) народився 2 жовтня (за старим стилем 19 вересня) 1906 року в місті Охтирка в родині робітника-муляра. Початкову освіту він здобув у рідному місті, 1922 року закінчив Краснопільську художньо-керамічну школу. З 1922 по 1926 рік майбутній письменник, поет і драматург працював на різних посадах: від секретаря комсомолу Тростянецького цукрового заводу до окружного інспектора міліції, викладав малювання тощо. У 1926— 1930 роках учився в Київському художньому інституті.
Давайте перегорнемо ще одну трагічну сторінку нашої історії, яка постає перед нами зі сторінок роману І. Багряного "Тигролови". Нам, сучасникам, на жаль, бракує таких яскравих, правдивих героїв, для яких сміливість стала запорукою щастя. Вони стали лицарями духу, неприрученими "тиграми" у світі насильства.
Історична тема в нашій літературі - це незабутні сторінки української історії. Письменники України у різні часи і епохи оспівували історичні події, їх героїв - мужніх українських ватажків. У романі І. Багряного "Тигролови" реалістично описано події часів сталінщини, бо самому письменникові довелося пережити і насильницьку колективізацію, і голодомор, і репресії. Письменникові поталанило - він вирвався із сталінського пекла, опинився в еміграції. І. Багряний вважав своїм обов'язком розповісти всьому світові правду про цей час.
Вплив життєвих поневірянь на творчість Івана Багряного. (І. Багряний народився в с. Куземин на Полтавщині (тепер Сумська обл.) 1906 року. Чотирнадцятирічним підлітком став свідком жорстокої розправи чекістів з його рідними. У 20-ті роки минулого століття працював викладачем малювання, потім — у копальнях Донбасу. Почав писати перші твори і-вступив до організації селянських письменників "Плуг". Диплом випускника Київського художнього інституту не отримав через "політичну неблагонадійність". Згодом Багряного за "ідеологічно шкідливі" твори засудили на п'ять років концтаборів. Потім була втеча з концтабору, переховування в українців Зеленого Клину на Далекому Сході, повернення на батьківщину і повторний арешт. Другу світову війну зустрів, проживаючи у м. Охтирці на Сумщині під наглядом. Потрапив до народного ополчення, працював в ОУН. Випадково врятувався від німецького розстрілу. Після війни проживав в еміграції у Словаччині, згодом у Німеччині. Його життєві поневіряння наклали свій відбиток на творчість. У "Тигроловах" є немало автобіографічних епізодів.)
"Сміливі завжди мають щастя", — такими словами завершує свій роман "Тигролови" відомий український письменник-страдник, правдошукач й емігрант Іван Багряний. І це правда: тільки людина, здатна протистояти злигодням долі, пливти проти течії, захищати своє людське єство, стає вільною, а отже, щасливою.
Під цими словами міг би підписатися не тільки Тарас Шевченко, а сотні, тисячі, мільйони. І це дійсно так, бо любов до рідної землі народжується з першим подихом, людини. І якою сильною буде ця любов, залежить від того, як живе людина. Якщо вона боротиметься — то і любов буде рости, міцніти, а якщо волочитиметься по світу — то і любов ця всохне, зачахне. І тоді замість серця буде пустка.
Тоталітарний режим, сталінщина, радянська імперія. Для молодого покоління ці слова вже належать до архаїзмів, історичного минулого. Декому ж не дають спокою страхітливі спогади, а ще інші — жалкують за тією системою, бо вона будувала комунізм «для окремо взятих осіб», серед яких були й вони, а для мільйонів — те, що закінчувалося на «лаг». Бамлаг, Сєвлаг, Дальлаг і в цілому — ГУЛАГ. Пригадаймо майстерно зображений у романі І. Багряного «Тигролови» «Світ на колесах» та пасажирів комфортабельного експресу, який котився, «м'яко погойдуючись, як у мрійному вальсі, пишаючись шовком фіранок на вікнах, мерехтячи люстрами... ніби разок блискучих коралів».
З великого болю Івана Багряного за Україну, за її знищуваний, тероризований народ народився у 1943 році роман "Тигролови". Перебуваючи у БАМЛАГу, а потім утікаючи з концтабору, письменник виношував задум твору, який би найбільш максимально відтворив блукання по світу українського народу. В "Тигроловах" письменник створює образ Григорія Многогрішного, який є майже двійником Івана Багряного, носієм думок і почуттів автора.
