Не кожен твір може справити таке враження, як роман Івана Багряного "Тигролови", — враження безвихідності, трагедійності життя. Здається, що опиняєшся сам серед тайги або у сталінських таборах, відчуваєш безпорадність та біль людей, розгубленість перед страшною силою — державою. Мене дуже вразив цей роман, наче зазирнув у глибини моєї душі, і я ніби на власні очі побачила жахливе, безнадійне життя людей сталінського періоду. Але були серед них ті, яких ніщо не могло зламати, які вижили серед, здається, безнадійного страхіття, відчуваючи свою духовну перевагу над представниками тоталітарного режиму.
Ось і останні слова роману І. Багряного "Тигролови": "...сміливі завжди мають щастя". Як прикро, що роман уже дочитано, усі пригоди героїв позаду, Наталка і Григорій у безпеці. Вони сміливі, і, мабуть, тому матимуть щастя. Перед ними цікавий світ, життя, повне пригод, нові люди, що зустрічатимуться з ними. Як вони житимуть? Цікаво...
Серед героїв роману "Тигролови" найсильніше враження на мене справив Григорій Многогрішний. Чому? Мабуть, тому, що його характеру притаманні такі риси, які завжди викликають повагу у людей.
Довгі десятиліття творчість талановитого українського письменника Івана Багряного була невідомою на батьківщині. Але настав інший час, і ми з подивом вчитуємося в рядки творів цього митця. Як виявилося, у нашій літературі таки є зразки пригодницького жанру, і цими книгами зачитувався весь світ.
Іван Багряний, письменник-емігрант, у романі "Тигролови" показав Європі образ українця, представника зневаженої нації, яку розтинали жахливими голодоморами, драконівськими репресіями, але вбити не змогли.
У часи радянського режиму нелегка доля українських письменників змушувала їх шукати щастя в далеких краях. Одним із таких письменників був Іван Багряний, автор відомого роману "Тигролови", який відкриває нам прекрасну природу далекого Уссурійського краю, його гір, лісів, бурхливих річок та глибоких озер. Водночас "Тигролови" — страшна правда про офіційну ідеологію радянських часів, репресивну тоталітарну систему.
За своїм світобаченням Іван Багряний був романтиком і "невиправним мрійником". Він хотів, щоб усі жили в мирі й злагоді, прагнув згуртувати людей, повернути їх до християнських заповідей. Ця людина — безмежно закохана в рідну землю, людина-патріот, — за любов до України була звинувачена в українському буржуазному націоналізмі та пройшла всі кола радянського тоталітарного пекла.
Ім'я Івана Багряного довгі роки залишалося невідомим в Україні, творчість письменника була під забороною. І тільки тепер він повертається до нас своїми прозовими і поетичними творами, статтями і памфлетами.
Життя І. Багряного за умов тоталітарної радянської влади та вимушена еміграція. (Іван Багряний - письменник, який змушений був емігрувати за кордон, оскільки відчув на собі весь тягар репресій і утисків, переслідувався НКВС. Переслідувався за те, що протестував проти підневільного становища українського народу і українських митців. Тричі письменника заарештовували, він відбув три роки ув'язнення в таборі Бамлаг (Байкало-Амурський табір), а 1944 року виїздить за кордон.)
Пригодницький роман. Уже сама назва жанру викликає зацікавлення читача, особливо молодого. Пригоди — це завжди романтика, мрія. Недаремно сам автор, потрапивши в досить скрутне становище (арешт, слідство, висилка на Далекий Схід), писав: «Охотське море. Тайга. Тундра. Звіроловство. Були там поселення давно осілих наших людей з України. Все це, сказати щиро, було мені навіть цікаво».
