Двобій між життям і смертю (за романом І. Багряного "Тигролови")
І. Вплив життєвих поневірянь на творчість Івана Багряного. (І. Багряний народився в с. Куземин на Полтавщині (тепер Сумська обл.) 1906 року. Чотирнадцятирічним підлітком став свідком жорстокої розправи чекістів з його рідними. У 20-ті роки минулого століття працював викладачем малювання, потім — у копальнях Донбасу. Почав писати перші твори і-вступив до організації селянських письменників "Плуг". Диплом випускника Київського художнього інституту не отримав через "політичну неблагонадійність". Згодом Багряного за "ідеологічно шкідливі" твори засудили на п'ять років концтаборів. Потім була втеча з концтабору, переховування в українців Зеленого Клину на Далекому Сході, повернення на батьківщину і повторний арешт. Другу світову війну зустрів, проживаючи у м. Охтирці на Сумщині під наглядом. Потрапив до народного ополчення, працював в ОУН. Випадково врятувався від німецького розстрілу. Після війни проживав в еміграції у Словаччині, згодом у Німеччині. Його життєві поневіряння наклали свій відбиток на творчість. У "Тигроловах" є немало автобіографічних епізодів.)
II. "Тигролови" — пригодницький роман про лицарство, любов до людини та до свого народу.
1. Трагедія України за тоталітарного режиму. (Початок роману зображує досить сумну картину: дихаючи полум'ям і димом, летів на схід потяг-дракон. У вагонах-коробках він віз тисячі людей на каторгу. Серед арештантів — багато українців. Особливо небезпечний серед них — Григорій Многогрішний, засуджений на 25 років каторги. Це його слідчий майор Медвин допитував і мучив два роки, а все-таки не зміг зломити, тому й ненавидів. Оті полум'яні дракони, що раз за разом рухалися на схід, вивозячи на каторгу кращих представників нації, для України були справжньою трагедією, яка знекровлювала її і ставила на коліна.)
2. Многогрішний — типовий представник української інтелігенції. (Приречений на, 25 років в'язень утік на шляху до своєї каторги, хоча під час зупинок спецешелону сам начальник потяга біг і перевіряв, чи на місці заарештований. Григорій Многогрішний — молодий український інтелігент, інженер-авіатор, нащадок славного гетьмана запорозького. Єдиним злочином втікача, як підкреслює автор на початку твору, було те, що він, блукаючи безмежною чотириярусною тайгою, знесилений і голодний, відібрав у бурундучка горіхи — його запас на зиму. Многогрішний — справжній лицар, мужній і сміливий. Почувши крик про допомогу, кинувся рятувати мисливця, на якого напав ведмідь. Так він потрапив до української родини Сірків. Він тривалий час жив у привітній родині своїх земляків. Та коли на слід втікача вийшов його мучитель Медвин, Григорій Многогрішний наздогнав сани слідчого, вистрілив у "товаріща слєдоватєля" і написав на снігу, що це зробив він, щоб нікому не довелося відповідати. Одразу після цього він вирішує залишити українську родину Сірків, яка прийняла його, наче рідного, і тікати за кордон. Адже він не має морального права наражати близьких людей і кохану дівчину на небезпеку.)
3. Романтичне кохання Григорія і Наталки. (Ввійшовши у родину Сірків, Григорій відчув себе щасливим. Він урятував Наталку, а Сірки виходили його, не питаючи, хто він і звідки. Григорій дізнався, що Сірки ловлять тигрів живцем і здають їх у Хабаровську. За це їм платять товаром — так і живуть. У цей край приїхали морем давно. При роботящих руках тут роздолля — і ліс, і риба, і звір, і ягода, і хліб родить, — тільки працюй. Це була нова, щасливіша Україна, де селища розташовані за сотні кілометрів одне від одного, але називалися: Київ, Черніговка, Полтавка, Катеринослав. Коли ж довелося залишати привітну оселю Сірків, Григорій зрозумів, що втратив і ворогів, і друзів, і спокій. А головне, боляче було розлучатися з Наталкою. Він сказав їй, що убив дракона і піде далеко звідси. Прощаючись з юнаком, старий Сірко порівняв його з гордим тигром. Григорій став на коліна перед Сірчихою, як перед власною матір'ю, прощаючись навіки. Мабуть, саме цієї миті Наталка твердо вирішила, що піде разом з Григорієм і попросила батьків їх благословити. Закохані разом дісталися до кордону з Маньчжурією і вночі перейшли на інший бік, де й опинилися у безпеці.)
III. Провідна думка роману "Тигролови". (Протягом усього сюжету роману йде двобій між життям і смертю, добром і злом. Хоч зло Часто перемагає, є надія на краще майбутнє, бо його виборюють такі люди, як головний герой роману Григорій Многогрішний. Недарма у фіналі твору звучать слова: "Сміливі завжди мають щастя".)
