Катерина є головною героїнею поеми Т. Г. Шевченка. Це селянська дівчина, довірлива і щира, здатна по-справжньому покохати людину, котра насправді зовсім не гідна її кохання. Так, бувши молодою і вродливою, вона привернула увагу царського офіцера, який, як їй здавалося, покохав її. Залишаючи Катерину, офіцер обіцяв повернутися і одружитися з нею. І Катерина вірила: вона виглядала його майже щодня і не звертала уваги на плітки сусідів, від яких тепер змушена була критися. І хоча іноді в Катерини і виникали сумніви щодо обіцянок москаля, вона їх відганяла: ну як це її коханий її зрадить?
Іван Карпенко-Карий (справжнє ім'я — Іван Тобілевич) — це видатний драматург кінця XIX — початку XX століття, один із корифеїв українського театру. Він стояв біля витоків нової української драматургії. Найчастіше у своїх творах письменник звертався до соціальних проблем сучасної йому доби, описував тодішні економічні обставини та відносини, висловлюючи у підтексті своє ставлення до крутійства чи визиску. Тему згубного впливу грошей, зароблених гнобленням інших людей, Карпенко-Карий розвинув у комедії "Хазяїн".
Серед жіночих імен Наталок, Оксанок, Марічок чи не найбільше, а тому їх вважають найпоширенішими в Україні. Мабуть, через те, що дівчата з цими іменами були особливими. Поширенню імені Наталка сприяла і п'єса Івана Петровича Котляревського "Наталка Полтавка".
До славної сторінки в історії нашої країни — боротьби українського народу проти шляхетської Польщі за своє соціальне й національне визволення під керівництвом відважного гетьмана Богдана Хмельницького звертається поет Андрій Малишко у вірші "Гомін, гомін по діброві".
Твори Івана Франка хвилюють і захоплюють сучасного читача. Написані геніальним майстром слова, вони є згустком болю письменника, для якого доля свого народу була головною проблемою життя і творчості.
Образ біблейського Пророка Мойсея цікавив Івана Франка ще в юності. Тому не дивно, що мотиви пророчої самозреченості присутні уже в "Каменярах", уряді віршів збірників "З вершин і низин" і "Мій Ізмарагд".
В. Симоненко... Поет-шістдесятник... Поет-лірик... Поет-сатирик... І просто незвичайна людина, яка неймовірною любов'ю любила навколишній світ, любила життя, любила своїх батьків, а звідси — і народ, і, безумовно, Україну, до якої він не шукав "ні .стежки, ні броду", бо вона була в його грудях, "у чолі і в руках".
Роман Панаса Мирного та Івана Білика "Хіба ревуть воли, як ясла повні?" - це твір, який розкриває своєрідність життя та побуту українського народу, змальовує найважливіші громадсько-політичні події з його історії.
У 1925-1929 рр. написані мої книги "Кров землі", "Майстер корабля", "Чотири шаблі". Вони несуть на собі важкий тягар дрібнобуржуазного світогляду, від якого я, безперечно, із труднощами, визволявся в наступних двох десятках років", - напише Ю. Яновський у статті "Мої помилки" в "Літературну газету" 1948 р. Уявляєте, якою ціною далися ці слова Ю. Яновському, адже названі книги були одними з найкращих у його творчості.
