Вершиною творчого генія Валер'яна Підмогильного став роман "Місто", в якому він роздумує над феноменом людського буття, над тими неймовірними суперечностями, що крають душу кожної мислячої особистості, над самою природою існування індивіда в оточенні собі подібних.

Творчість Олександра Довженка — явище особливе, багатогранне, масштабне. Він належав до геніальних творців, які сповна увічнили свою добу і провістили шляхи, якими мистецтво повинно йти далі, підносячись на верхогір'я краси і правди. Народжений прекрасною землею, щедро обдарований багатогранними здібностями і талантами, цей селянський син з берегів зачарованої Десни зміг піднятися до вершин світової слави. У центрі уваги всієї творчості митця постає людина — трудівник.

Творчість Олександра Довженка — явище особливе, багатогранне, масштабне. Він належав до геніальних творців, які сповна увічнили свою добу і провістили шляхи, якими мистецтво повинно йти далі, підносячись на верхогір'я краси і правди. Народжений прекрасною землею, щедро обдарований багатогранними здібностями і талантами, цей селянський син з берегів зачарованої Десни зміг піднятися до вершин світової слави. У центрі уваги всієї творчості митця постає людина — трудівник.

"Краса врятує світ". Якби ця думка потребувала доведень, то найпереконливішим з них була би кіноповість Олександра Довженка "Зачарована Десна". Бо все у цьому творі дихає неперевершеною красою. Спогади дитинства, які лягли в основу кіноповісті, створюють дивовижний світ людей, народжених для праці і любові. Образи їх, опоетизовані і піднесені, гармоніюють з образом прекрасної землі, на якій вони живуть.

Людина надзвичайного таланту, обдарована, мудра, проста, щира і добра, закохана у рідний край і народ, здатна бачити і відтворювати прекрасне. Таким увійшов у моє життя письменник, публіцист, сценарист, режисер, художник, фундатор української кінематографії Олександр Довженко. Звідки ця енергія, багатогранність, багатство душі? — хотілося розгадати цю таємницю. І от, врешті, знайшла частину відповіді на питання. Бо справжнім відкриттям для мене, "Книгою Буття" маленького Сашка виявилася кіноповість "Зачарована Десна".

Мабуть, природа вклала в Олександра Довженка ще змалку стільки оптимізму, що він бачив у світі тільки неповторну красу, а все потворне, зле відкидав від себе. Дитинство його проходило серед «неладу, плачу, темряви і жалю», тяжкої праці рідних, постійних нестатків. Але хлопець умів знаходити прості життєві радощі, радіти їм і самому життю.

Всі ми родом з дитинства. Від того, який світ і які люди оточують нас на початку життя, залежить наше духовне багатство чи бідність, моральна краса чи потворність. Саме про своє дитинство згадує Олександр Довженко, змальовуючи образи "Зачарованої Десни". Звідти прийшли і чарівна краса пейзажів, на тлі яких ми бачимо фізично і морально красивих людей.

Довженків світ... Замріяний деснянські далі внесли в нього ніжність, радощі й скорботу, віру в торжество добра та людяності. Тому такими близькими і зрозумілими кожному поколінню людей є його твори.

1. Роздуми про слід людини в історії своєї батьківщини (з літами людина все частіше замислюється над тим, як вона прожила життя, що корисного зробила для людей, який слід залишила по собі):

Українська земля. Чарівна, неосяжна, велична. І на дій землі живуть загадкові і напрочуд гарні жінки. З давніх-давен славляться вони працьовитістю, вмінням господарювати й виховувати дітей, виділяються красою зовнішньою й душевною, силою почуттів, вірністю у коханні й моральною чистотою.