Андрій Самійлович Малишко - непересічна постать в історії української культури. Його багатогранний талант проявився у різних галузях, але найбільш прихильною до митця була муза поезії. У його доробку більше двох десятків збірок і сімнадцять поем, в яких автор охоплює ведичезні тематичні обрії. Але про людину праці, людинупатріота поет пише з особливим трепетом і душевним теплом.
Андpій Малишко і наpодна пісня. Так, саме наpодна, бо поpяд з піснею фольклоpною люди співають пісні, ствоpені на слова Малишка, інколи не замислюючись над тим, хто автоp?
Багатий наш край поетами. Від славнозвісного віщого Бояна та сивих кобзарів до поетів сучасних, усі вони оспівували усі рідну землю та людей, що живуть на ній.
Андрій Малишко народився і виріс на наддніпрянських кручах, його вели у світ обухівські дороги і києвські тракти. І це не географічні пунктири долі, а той духовний материк, що виховав його як людину і поета і увічнився в його художньому слові.
Вогонь Прометея горить у серці «хлопчика з монгольськими очима», вічно юного душею Андрія Малишка, горить цей вогонь любові до своєї рідної України, її народу.
Андрій Самійлович Малишко — непересічна постать в історії української культури. Його багатогранний талант виявив себе у різних галузях, але найбільш прихильною до митця була муза поезії. У його доробку більше двох десятків збірок і сімнадцять поем, в яких автор охоплює величезні тематичні обрії. Але про людину праці, людину-патріота поет пише з особливим трепетом і душевним теплом.
Андрій Самійлович Малишко — непересічна постать в історії української культури. Його багатогранний талант виявив себе у різних галузях, але найбільш прихильною до митця була муза поезії. У його доробку більше двох десятків збірок і сімнадцять поем, в яких автор охоплює величезні тематичні обрії. Але про людину праці, людину-патріота поет пише з особливим трепетом і душевним теплом.
Поетичний голос А. Малишка (1912—1970) — це голос народу, голос життя, він є одним із справжніх спадкоємців Великого Кобзаря. Народився Малишко в сім'ї хлібороба на Київщині, в Обухові. Як згадував поет, «сім'я наша була велика — одинадцятеро дітей, та батько з матір'ю, та старенька бабуся. Землі ж батько мав біля двох десятин — всіх не прогодуєш». І ще один спомин: «Той незабутній вогник отчого дому, де вперше почув я думи Великого Кобзаря, материнська пісня, ласкава і сувора, напоїли і вигодували мене, дали мені душевний гарт і радість на все життя».
Андрій Малишко народився і виріс на наддніпрянських кручах, його вели у світ обухівські дороги і київські тракти. І це не географічні пунктири долі, а духовний материк, що виховав його як людину і поета й увічнився в його художньому слові.
Коли ми говоримо про байдужість і порядність, то я відразу пригадую оповідання "Федько-халамидник". Письменник зумів яскраво змалювати різні типи людей на прикладі... дітей, Федька і Толика.
