За всю свою історію Україна жодного разу не пішла війною на інший народ, не зазіхнула на чужі землі, чуже багатство. А захищатися доводилося нерідко. Прийшов страшний і кривавий червень 1941 року, який розпалив диявольський вогонь війни. Полились ріки крові, "степи гнівом утоптано та прокляттям, та тугою і жалем". Так напише О. Довженко у своєму "Щоденнику", коли над Україною нависла смертельна загроза фашистського рабства.
Тематика творчості Івана Драча, видатного поета сучасності, відомого державного і політичного діяча, різноманітна. Та про що б він не писав, у центрі його поетичної уваги завжди стоїть людина, її буття. Творче кредо поета — передусім бачити людину, адже творчість — це "спрага людяності. Мене пече щоднини спрага щастя для людини".
Для Бориса Харчука література ніколи не була цінністю самодостатньою — виділяв лише ту, яка допомагає людині залишатися людиною, а народу — народом. Не визнавав ні детективної белетристики, ні поезії задля поезії — справжньою вважав лише літературу, яка виправдовує своє існування в контексті історичної долі народу, а що народ наш заслуговує долі кращої, то й література бачилася йому передовсім як сила історієтворна і націєтворна. Літературу, на його думку, творить народ. У цій свідомій заанґажованості виявляється традиціоналізм Бориса Харчука.
О. Довженко великий не тільки як режисер, а й як публіцист і письменник, автор багатьох чудових творів, як-от: "Повість полум'яних літ", "Україна у вогні", "Поема про море" та інші. Серед творів, що виникли після Великої Вітчизняної війни, одне з найпочесніших місць посідає його повість "Зачарована Десна".
Hайвизначнішим твоpом укpаїнського письменника М.М.Коцюбинського є повість "Fata morgana". Письменника завжди хвилювала тема людини на землі, доля тpудівника, який біля цієї землі ходить.
До теми українського села М. Коцюбинський звертався не раз у своїх творах. Тема людини на землі, доля, трудівника, який біля цієї землі ходить, глибоко хвилювала письменника. "Fata morgana" — це історія духу людського, який, наче туман, піднімається з надр землі, коли вона парує під променями сонця, піднімається і снує в повітрі, наче хліборобські думи, сподівання і мрії.
У повісті "Fata morgana" М. Коцюбинський відтворив життя й боротьбу українського селянства під час буржуазно-демократичної революції 1905 року за свої соціальні права, за землю і волю, проти соціальної нерівності в суспільстві.
Повість М. Коцюбинського (1864—1913) «Fata morgana» — унікальне явище не лише в українській, а й у світовій літературі. Твір про життя і прагнення селян, в якому показано споконвічні мрії хлібороба про землю, водночас відтворює історію людського духу, суперечність між ним і дійсністю, між ідеальним і матеріальним. Конфлікт людини і довкілля, що особливо загострився на початку XX ст, призвів до незнаного в історії факту — відчуження людини від землі. Цей конфлікт, відображений у творах О. Кобилянської («Земля». 1902), В Стефаника («Камінний Хрест», 1900), у повісті М. Коцюбинського проходить через стражденне життя і душі її героїв, пронизуючи кожен момент нього існування.
Про війну українськими письменниками сказано і написано дуже багато. І це зрозуміло: вся історія нашого народу пов'язана з постійною загрозою іноземного вторгнення, з необхідністю відстоювання своєї свободи і незалежності. З українських історичних дум і пісень, поетичних і прозових творів про Велику Вітчизняну війну ми дізнаємося про подвиги наших дідів і прадідів, завдяки їм краще усвідомлюємо, які страждання приносить людству війна.
Довге літературне життя Максима Рильського скидається на невтомний підйом альпініста до вершини. Рильський працював невтомно і безперервно, піднімаючись до високої" простоти у поезії. Допомагала йому і надихала його любов до рідної природи і віра в людину.
