Роман Михайла Стельмаха - про часи Великої Вітчизняної війни, але не лише про них. Саме у переломні моменти історії найвиразніше проявляються духовні сутності людей. Цей роман - про велич людського духу і ницість дрібних людців, про смерть в ім'я великого і безсмертя народу, про торжество правди і поразку кривди.
Роман М. П. Стельмаха "Правда і кривда" сповнений великої любові до свого народу, до рідної землі, до простої людини. Його герої — це колгоспники одного із подільських сіл, які вижили в роки окупації, захищали рідну землю на фронтах Вітчизняної війни, які вірили у краще майбутнє. Роман має другу назву за прізвищем головного героя "Марко Безсмертний". Уже в самому прізвищі є своя символічність: у ньому втілено безсмертя народу.
Михайло Стельмах! Цікавий, самобутній талант. Один із видатних і вдумливих художників слова. Водночас поет і прозаїк, драматург і фольклорист, публіцист і кіносценарист. Він — співець народу, який запалив казковий вогонь Прометея і передав той незгасний факел молодому поколінню з однією метою: возвеличити свій народ, свою Вітчизну, зробити все для того, щоб у житті людей ніде в сутінках не причаїлась кривда і всі бачили тільки правду.
Після закінчення у 1961 році трилогії "Хліб і сіль", "Кров людська — не водиця", "Велика рідня" Михайло Стельмах продовжує розробляти тему народу і величі його духу, тему безсмертя народної правди, що перемагає на війні, і в післявоєнних труднощах. Образи героїв його творів запам'ятаються на все життя, бо вони відображають історичну достовірність, реальність подій.
Війна. Все далі відходить від нас вона. Зарубцювалися рани на "тілі" землі, та ніколи не заживуть рани на серці учасників жорстокої битви за право жити, любити, надіятися і вірити. Роман М. Стельмаха "Правда і кривда" — це розповідь про життя українського села в останні роки війни та перше повоєнне літо.
Григорій Косинка (Стрілець) — найобдарованіший новеліст в українській літературі 20-х — 30-х pp. XX ст. Перші твори прозаїка, написані в імпресіоністичній манері, засвідчили непересічний талант майстра. Вплив імпресіонізму відчутний у новелах збірки «На золотих богів» (1922): ритмізована проза, система розірваних фраз, яскраві метафори. Письменник-гуманіст, тонкий знавець людської душі, Косинка правдиво зображує життя. У його новелах бачимо не суцільний тріумф нової влади після жовтневої революції, а страшну руйнацію не тільки матеріального світу, а й людських особистостей. Серед інших письменників митець вирізнявся своєрідним реалістичним стилем, це ґрунтувалося на глибокому розумінні сільського життя, душі хлібороба. Косинка у своїх творах — ніби дитина з щирим поглядом або обтяжений роками мудрець, він ніколи не занурюється в аналіз власного «Я», щоб не втратити тісного зв'язку з дійсністю. Лише інколи він дозволяє собі кількома словами чи навіть одним словом обмовитися, виказуючи свою симпатію чи антипатію до героя або подій. Натомість письменник дає можливість самому читачеві складати власну думку щодо описуваних характерів, подій, почуттів.
Леся Українка — найвидатніша письменниця свого часу. її талант був визнаний далеко за межами України. Поетичні твори Лесі Українки мають переважно громадське звучання, але її перу належать і справжні шедеври інтимної та пейзажної лірики, одним з яких є драма-феєрія "Лісова пісня".
Люди повинні пам'ятати, що природа — це не просто дім, в якому живемо, це те, що живе поруч з нами, можливо, не схожим на людське, але повнокровним життям.
Проблема гармонії людини і природи, порушена у драмі-феєрії "Лісова пісня", звучить актуально і в наш час. Якщо сьогодні ми знущаємося над природою, то завтра вона поверне нам свої кривди сторицею. Нам не вистачає любові, шанобливості й віри наших предків, які вміли жити в гармонії з оточуючим світом.
Усі ми: квіти, трави, дерева, люди - діти великої, могутньої Природи. Дихаємо одним повітрям, гріємося під одним сонцем, пускаємо коріння в одну землю. І все життя тягнемось до висот небесних - гілками-руками, думами-мріями, душами-квітами. Приходимо ненадовго в цей світ, прокладаємо в ньому свою стежку і назавжди відходимо в інший, неземний. Який же сенс у цьому вічному круговороті життя?
