В історії української літератури є багато по-справжньому великих імен. Хтось із письменників прославився чудовими віршами, у когось була незвичайна біографія, комусь випало стати засновником або жанру, або цілого напрямку... Про Івана Франка можна говорити і в першому, і в другому, і в третьому випадках, але й цього буде мало. Адже він належить до геніїв: якими тільки талантами не наділила його природа! Поет, прозаїк, драматург — уже таке поєднання в одній людині є рідкісним. А він же не просто писав вірші, оповідання і п'єси. Майже кожен його твір ставав явищем не лише в українській, а й у світовій літературі.
Іван Якович Франко народився 27 серпня 1856 р. в с. Нагуєвичі на Львівщині в родині коваля. Навчався у початковій (1862—1864) та німецькій нормальній (1864—1867) школах, пізніше — у Дрогобицькій гімназії (1867—1875). 1875 року вступив на філософський факультет Львівського університету, який залишив через арешт у червні 1877 р. Пізніше був заарештований ще двічі (1880; 1889). Майже постійно співробітничав з різноманітними періодичними виданнями, на сторінках яких виступав як критик, публіцист, науковець.
Гармонійне, лагідне мислення українця-хлібороба тяжіє до ідеалу жінки як Землі-годувальниці й берегині. Тому й образ України більшість із нас співвідносить із жінкою. Національне відродження 20-х років висунуло цілий ряд тлумачень образу сильної, взірцевої жінки - матері, соратниці, громадянки молодої країни.
З початку твору знайомимось з прекрасною дівчиною, нареченою головного герою роману — Галею. Вона — дочка колишнього солдата Максима Гудзя. Дівчина щира, ніжна, чесна, гідна великого почуття. Але, на жаль, вона не стала щасливою. Хата, яку вона чепурила, стала розбійницьким притоном, а коханий — бандитом. "...Як глянула вона на Чіпку, що з скрученими руками стояв і понуро у землю дивився. Як угледіла об’юшену кров'ю дівчинку, "Так оце та правда?! Оце вона!!!"—скрикнула не своїм голосом..." Не в змозі винести злочин Чіпки, Галя накладає на себе руки...
Змальовані у романі "Хіба ревуть воли, як ясла повні?" Панасом Мирним жіночі образи втілюють прагнення до щастя, до миру, затишку, до чесного життя. Але в несправедливому класовому суспільстві неможливе здійснення їх мрій і прагнень. Ніхто з українських письменників після Шевченка не змалював так яскраво трагедії матері, як це зробив Панас Мирний. Шевченко створив невмирущий образ матері-кріпачки. Мирний показав страдницьке життя матері в нових соціальних умовах. Мотря, мати Чіпки Вареника,— один з найтрагічніших образів жінки в класичній українській літературі. Життя її сповнене поневірянь. Соціальні умови — бідність і безправність — знівечили її долю. Дівчиною жила вона в "сусідок"; одружившись, теж не знала щастя, поневірялась, терпіла кривди і швидко постарішала.
Твір Панаса Мирного "Хіба ревуть воли, як ясла повні?" належить до жанру роману. І як будь-який роман, він відображає події великого проміжку часу, крім зображення життя головного героя, охоплює історичні події двох століть та має велику кількість персонажів, кожний з яких виконує свою функцію і бере участь у розкритті авторського задуму. Нас цікавлять насамперед жіночі. Їх небагато: це бабуся Оришка, мати Чіпки, Галя та Христя. Отже, умовно їх можна поділити на старше покоління і молодше.
Крутиться колесо життя, змінюються погляди і звичаї, проте не меншає значення та роль жінки в суспільстві. Вона, як і раніше, дарує щастя і любов, Підтримує в людських душах промінці доброти, людяності, бажання жити. Такими світлими проміннями серед чорного мороку життя Чіпки Варениченка — головного героя роману Панаса Мирного "Хіба ревуть воли, як ясла повні?" — були жінки: Оришка, Мотря і Галя.
Серед борців за волю, за краще майбутнє нашого народу стоять і імена українських письменників XIX століття, серед них Іван Франко і Павло Грабовський, великий Каменяр і поет Грабовський, які закликали, незважаючи ні на що, йти вперед, «лупати скалу» самодержавства, служити справі звільнення від пут капіталізму — і в цьому ідейна спільність їх лірики.
Головним героєм роману «Тигролови» є політичний в'язень, який втік із потяга, з етапу. В образі Григорія Многогрішного, нащадка давнього гетьманського козацького роду, І. Багряний показав національний характер (адже невипадково прізвище героя Многогрішний, таке саме, що й у відомого гетьмана Дем'яна Многогрішного, якого в 1668-1672 роках заслали до Іркутська). Герой міцний і духовно, і фізично, готовий боротися за людську сутність, а головне, за її збереження в будь-яких обставинах, він — ніби уособлення образу нескореної України.
Головним героєм роману «Тигролови» є політичний в'язень, який втік із потяга, з етапу. В образі Григорія Многогрішного, нащадка давнього гетьманського козацького роду, І. Багряний показав національний характер (адже невипадково прізвище героя Многогрішний, таке саме, що й у відомого гетьмана Дем'яна Многогрішного, якого в 1668-1672 роках заслали до Іркутська). Герой міцний і духовно, і фізично, готовий боротися за людську сутність, а головне, за її збереження в будь-яких обставинах, він — ніби уособлення образу нескореної України.
