Безрадісне дитинство Чіпки. (Ще з дитинства Чіпка був ображений на долю, "що поділила людей на хазяїна і робітника". Коли він наймитував, то нічого не хотів робити, не слухав свого хазяїна Бородая.)
Заповіт — це висловлення останньої волі людини. Заповіт митця — ліричний твір, в якому той висловлює своє бажання не лише особистого, а й громадського, суспільно-політичного характеру.
У 1925-1928 роках головною подією української культури була літературна дискусія, де відбувалося зіткнення просвітянської моделі літератури й європейської (модерністської). Найавторитетнішим прихильником другої позиції був Микола Хвильовий.
"Талант мужності і талант співчуття, без яких не буває справжньо го письменника, вищою мірою був притаманний цій людині", - керувався пристрасним прагненням послужити рідному народові, обравши його героєм неперевершених новел. Саме життя підказувало йому теми й сюжети, а прості трудівники, що жили поруч із ним, ставали героями новел, повістей і драматичних творів. В основі всіх цих творчих доробок лежить зазвичай психологічний конфлікт. Але вони відзнача ються яскравою особливістю: напружені події змальовано оптимістично, без розпачу й зневіри, залишаючи сподівання на краще.
Остап Вишня увійшов в українську літературу як майстер "малої" сатирико-гумористичної прози. Дослідник його творчості В. Дорошенко зазначав, що Остап Вишня був письменником "рідкісного гумористичного покликання, митець широкого тематичного діапазону, багатогранного ідейного змісту, самобутньої творчої манери...". Сам Вишня в одному з листів жартома признавався читачам, що довгих творів не вміє писати, тому вирішив бути талантом на "коротких дистанціях", "спринтер-талантом". В історію і теорію малих жанрів письменник вніс багато нового, сповнивши їх актуальним на той час соціальним змістом, оригінальними комічними засобами відтворення життя.
"Який би я був щасливий, якби своїми творами зміг викликати усмішку, хорошу, теплу усмішку...Ви уявляєте собі: народ радісно "смікнувся!" — занотував колись у своєму щоденнику чародій сміху Остап Вишня. З того часу минуло майже століття, але народ, для якого так самовіддано творив митець, продовжує сміятися весело і щиро, читаючи його твори. Сміються люди так, як сміялися в 20-х роках минулого століття, коли він був одним із найпопулярніших українських письменників.
Незбагненна сила поетичного слова. Ніжне і гнівно-обурливе, пристрасне і розчулене, воно обережно торкається найпотаємніших струн у наших серцях, викликаючи мелодії радості, смутку, любові, надії.
I. Найсуттєвіші ознаки новели нового типу у творчості М. Коцюбинського (психологізм і ліризм). Тлумачення психологізму в українській літературі другої половини XIX століття пов'язане з науковим дослідженням художніх творів. Використання засобів психологічну характеризує постать письменників, кожен з яких має своє обличчя, свій почерк, щось таке індивідуально-неповторне, що відрізняє одного від іншого. У центрі уваги письменників-психологів — зображення душевного стану героїв з його протиріччями, труднощами; показ динаміки характеру, динаміки душі як складного процесу, пов'язаного з боротьбою настроїв, з глибокими кризами, зі зміною одних душевних якостей іншими. Як приклад для підтвердження вище наведених тез можна навести повість М. Коцюбинського "Дорогою ціною", прочитання якої спонукає до роздумів, міркувань про такі життєві цінності, як мужність, воля, відданість. Спробуємо окреслити деякі засоби психологізму в повісті.
