Григорій Сковорода — видатний український філософ, просвітник, письменник. Природа щедро нагородила його: він гарно співав, грав на багатьох музичних інструментах, створював музику до власних віршів, мав педагогічний дар, знав кілька іноземних мов. А ще Сковороду називають мандрівним філософом.
Кажуть, що поет формується у дитинстві. Маленька тендітна дівчинка мріяла про надзвичайну дивну казку (вірш "Мрії"). Вік лицарства і шляхетних вчинків приваблював не одне покоління юних романтиків. Однак у Лесі Українки своє бачення доби мужніх воїнів, лицарських турнірів:
Відpадно, що поpуч з іншими пpізвищами митців pідної культуpи, котpі останнім часом знову займають гідне місце у скаpбниці нашої спадщини, бачимо й ім'я Олександpа Олеся. Цей поет довго замовчувався. Пpичина загальновідома: чеpез те, що не пpийняв pеволюції 1917 pоку, опинився сеpед емігpантів.
Ім'я Олександра Олеся (Кандиби) добре знане шанувальниками рідного слова, проте для широкого читача воно ще й досі залишається маловідомим, адже твори поета перевидавалися рідко: у 1958 , 1964 та 1971 роках. У багатотомній історії української літератури і в коротких курсах Олесь, якщо і згадувався, то здебільшого обережно, з упередженням; у негативному або поблажливому тоні. Звісно: модерніст, емігрант, який не побачив нового в житті Країни Рад, не зрозумів значення революційного оновлення світу внаслідок невизначеності своїх ідейно-суспільних поглядів і впливу національного середовища... Однак, незважаючи на це, Олесь посів в історії української літератури належне місце.
Зачаровані музичним ладом поетичної строфи, ми образно сприймаємо романтичний світ лірики Олександра Олеся. Герой його поезії сповнений молодих сил і прагнень, він відчуває буяння життя і оптимістично сприймає дійсність. Його пісні — це не плач зболеного серця, це дзвінкоголосе сприйняття змін у суспільстві, прагнення ліричним струменем своєї поезії освіжити дійсність.
"Я по засіку метений, я на яйцях печений, я від баби втік, я від діда втік, то й від тебе втечу!" Ці слова, мабуть, відомі всім українським дітям. Цю пісеньку постійно співає в улюбленій багатьма українській народній казці "Колобок" головний персонаж — Колобок, який втік від діда, від баби, від зайчика, вовка, ведмедя. Не зміг втекти тільки від хитрої лисиці, яка його з'їла. А подарувала цю казку багатьом поколінням дітей відома українська письменниця Олена Пчілка. Вона записала її за народним переказом.
Роман "Хіба ревуть воли, як ясла повні?" Панас Мирний та його брат Іван Білик почали писати під враженням розповіді про реальну людину — розбійника Василя Гнидку. Роман, в якому соціально-історичний аналіз дійсності поєднується з глибоким психологічним дослідженням внутрішнього світу людини, називається соціально-психологічним. Твір уперше був надрукований у 1880 році в Женеві. При перевиданні в Росії автори дали йому назву "Пропаща сила".
Пам'ятаю, як збентежила мене новела Гр. Тютюнника "Климко". Було таке відчуття, ніби я сам весь час знаходився поруч з головним героєм, страждав і радів разом із ним, переживав та вперто йшов до поставленої мети. Я бачив нашу Україну у страшні часи воєнного лихоліття і пишався співвітчизниками, душі яких не затьмарили хмари німецької окупації.
Період заслання підірвав фізичне здоров'я поета, проте не зламав його духу. Ще більше боліло митцеві уярмлене становище України. Слабкий фізично, він ще більше зміцнився духом, створивши у цей період ще гостріші, ще прекрасніші твори, які викривали несправедливість і кривду царату.
За своїм світобаченням Іван Багряний був романтиком і "невиправним мрійником". Він хотів, щоб усі жили в мирі й злагоді, прагнув згуртувати людей, повернути їх до християнських заповідей. Ця людина — безмежно закохана в рідну землю, людина-патріот, — за любов до України була звинувачена в українському буржуазному націоналізмі та пройшла всі кола радянського тоталітарного пекла.
