З дитячих мрій виростають поети (за поезією Лесі Українки).
Кажуть, що поет формується у дитинстві. Маленька тендітна дівчинка мріяла про надзвичайну дивну казку (вірш "Мрії"). Вік лицарства і шляхетних вчинків приваблював не одне покоління юних романтиків. Однак у Лесі Українки своє ба¬чення доби мужніх воїнів, лицарських турнірів:
Тільки дивно, що не принци, Таємницею укриті, Не вродливі королівни Розум мій очарували.
Дівчинка гортала малюнки лицарських романів. її приваблювали не переможці лицарських поєдинків, котрі "промовляли люто "Здайся!", а переможені. Нехай вони і "розпростерті", до землі прибиті списом, але з уст зривається горда відповідь: "Убий, не здамся!"
Маленька дівчинка Леся вже тоді, в пору свого дитинства, поважала силу духу, справедливість. Вона поважала тих, хто навіть під загрозою смерті не хотів здава¬тися. Можливо саме в них вона вчилася великої мужності. Ця мужність знадобила¬ся їй у житті, допомагала боротися з власною недугою та життєвими негараздами.
В іншому вірші "Як дитиною, бувало" маленька мрійниця Леся виступає мужньою і гордою дівчинкою. Гулі від падіння не викликали сліз. Вона тихо вставала і ніколи не скаржилася на біль від забиття:
"Що болить?" — мене, питали, Але я не признавалась — Я була малою горда, — Щоб не плакать, я сміялась.
Такою була поетеса в дитинстві. Вона поважала в людині гордість і силу духу. Сльози Леся, як і лірична героїня вірша, вважала слабкістю. Але минув час, і вже доросла Леся переглянула свої погляди. Щоб не скінчилася драматична ситуація злим жартом або не зірвалося з уст в'їдливе зауваження:
Безпощадній зброї сміху Я боюся піддаватись, І, забувши давню гордість, Плачу я, щоб не сміятись.
Характер Лесі Українки сформувався у дитинстві. Просто з дитинства ввійшла вона в літературу — як символ мужності, стійкості, нездоланності людського духу.
