Твори ‒ школярам та студентам на підмогу!
Написати твір нелегко, оскільки він є підсумком, результатом того, як ви вивчали рідну мову та літературу, аналізували прочитане, говорить про зрілість ваших думок та широту кругозору. Крім того, твір пишеться за певними правилами та складається з певних частин ‒ вступу, основної частини, висновку. Ясна річ, що на перших порах не все йде гладко, тому ми пропонуємо скористатися, як взірцем, творами, що розміщені на нашому сайті. Навчившись правильно писати твори ви зможете у майбутньому успішно здати іспити любого рівня складності. Головне це практика та гарний психологічний настрій ‒ мені все під силу!
Отож, вперед! А якщо надоїло писати твори, то можна почитати цікаві статті.
Природа мінлива та прекрасна у всіх своїх проявах. Коли здається, що холодній зимі не буде кінця, що хуртовини та холоду ніколи не скінчаться, як раптом, дуже обережно до нас підкрадається рання весна. І ось, одного разу, виходячи на вулицю, ми розуміємо, що сніг перестав скрипіти під підошвами, на дорогах подекуди проступає асфальт, а ніс та щоки більше не щипає мороз. Перші промені березневого сонечка сліплять очі, відбиваючись від білосніжного покривала, але вже відчутне тепло весни, що приходить.
Ні для кого не є секретом, що більшості з нас у дорослому віці доводиться працювати, щоб заробляти собі на життя. Дехто вважає, що для співробітників важливо вміти працювати з іншими людьми, функціонуючи як частина команди, в той час як на думку інших, набагато важливішим є вміння працювати самостійно. На мій погляд, особлива роль у наші дні відводиться вмінню працювати в групі. Це сприяє якісному виконанню роботи та допомагає легше вписатися в сучасні умови життя.
Розмарин - вічнозелений чагарник, висотою 1 м. Його листя довгастої форми, схоже на плоскі соснові голочки, якщо його розтерти, то воно пахне тонким хвойним ароматом. На початку літа чагарник цвіте, і його ніжні блакитні квіточки привертають бджіл, адже це рослина - медонос.
Пророщена пшениця відноситься до тих продуктів, які вживають тільки заради колосальної користі. Але жувати її не просто - вона жорстка, та не смачно - вона має смак трави. Але досвідчені люди стверджують, що корисного ефекту можна досягти, навіть якщо є тільки паростки, які трошки солоденькі та, звичайно ж, м'якенькі.
Помідор - це ягода родини пасльонових. В Європу томати були привезені в 18 столітті з Америки. Довгий час помідори сприймали як декоративну рослину, а плоди вважали отруйними. Спочатку наївні громадяни навіть (сміх та гріх) купували помідори для тещі чи неугодної суперниці. Але вже в 19 столітті Андрій Тимофійович Болотов, письменник, учений, філософ, ботанік та засновник агрономії посприяв визнанню нової сільськогосподарської культури. Поряд з картоплею помідори перестали вирощувати на клумбах.
Подорожник - це невибаглива багаторічна трава, яка трапляється вздовж доріг, біля водоймищ, на луках, лісах та навіть на пустирях . Всього існує близько 250 його видів . Але найчастіше застосовується листя подорожника великого, лікарські властивості якого використовуються як у народній, так і в традиційній медицині.
М'ята перцева - унікальна рослина, що володіє сильним ароматом, завдяки високому вмісту ментолу. Молоде покоління може не пам'ятати чай з м'ятою, зате відмінно знає запах ментолу завдяки... жуйці.
Стевія - багаторічна лікарська рослина, родини айстрових. У 1934 році вона була привезена до нас з Латинської Америки, де місцеве населення вживало її протягом багатьох століть в якості підсолоджувача до трав'яних чаїв. Це не дивно - сама трава солодша цукру в 10 разів, а її екстракт (стевіозид) - на всі сто.
Морошка - північна родичка малини, тільки ягідки її спочатку червоні, а коли дозрівають, стають помаранчевими, а потім - янтарно-жовтими. На одному «кущику», що сягає до 30 см у висоту, дозріває всього одна кисло-солодка ягідка. Зростає морошка в тундрі та лісотундрі в заболоченій місцевості, в торфовищах та мохах.
Монстера належить до родини аронієвих та налічує не менше 25 видів. Вологі тропічні ліси Америки - батьківщина монстери, звідти в XIX столітті вона була завезена в Південно-Східну Азію, де успішно прижилася.
