Григір Тютюнник — талановитий український новеліст. Із його ім'ям пов'язана ціла епоха в літературі. Письменник звертався здебільшого до дитячої та юнацької тематики, але проблеми порушував цілком «дорослі». Та це й не дивно, адже сам він із покоління воєнних та повоєнних дітей, ще й син «ворога народу», з тих сільських хлопців, які поповнювали «пролетаріат» і на своїх худеньких плечах винесли тягар відбудови після страшного фашистського лихоліття.

1901 року Ольга Кобилянська завершує роботу над повістю «Земля», що стала вершиною творчості письменниці, викликала захоплення як в Україні, так і за кордоном. У ній гармонійно переплелося суспільне й особисте, вічні проблеми любові й страждання, добра і зла. Відчуваєш, з якою емоційністю і теплотою О. Кобилянська переймається долею кожного героя, разом з ним страждає і сподівається. Думаю, що саме тому в читачів виникає глибока довіра до всього, що так майстерно змальовано у творі.

1. Поетичні мотиви ранньої лірики Ліни Костенко. (Ранні твори поетеси вражають поетичною відвертістю, намаганням збагнути одвічні цінності людського буття і формуванням своїх життєвих та творчих принципів. Збірка віршів Ліни Костенко "Проміння землі" була дипломною роботою, критики дуже високо оцінили її і дали найвищу оцінку: "Це дуже талановитий поет з великим майбутнім...")

Духовні цінності людини своїм корінням сягають глибокої давнини, коли ідеалами була щира та чесна праця, турбота за її успіхи, коли життя приводилось у відповідність до законів Бога і природи. На жаль, наш прагматичний вік наклав свої корективи на духовність людини.

Найдорожче, що є в кожного з нас, — це родина. А найкращі, найрідніші люди — батьки. Навіть виростаючи, дорослому сину чи доньці так хочеться батьківської теплоти, материнської ласки. Надзвичайно турботливо, зворушливо, з тремтливою обережністю змальовує родинні почуття в своїх поезіях Станіслав Чернілевський. Щирою, непідробною любов'ю до матері, до рідного дому пройнята поезія «Теплота родинного інтиму». Ліричний герой уже виріс, але його почуття до найдорожчої людини все такі ж сильні.

Пісня. У наш час це слово звучить звичайно, прозаїчно. Бо зараз для більшості людей це лиш суміш слів та гарної мелодії, яку ми чуємо щодня з динаміків, плеєрів, телебачення і лише іноді співаємо самі. Тому ми можемо лише уявляти, чим насправді була пісня для наших предків-українців, що вбирали любов до співу з молоком матері й проносили її крізь біль і радість до самої смерті. Наш народ співав усюди: було це свято чи просто праця в полі, весілля чи похорон (голосіння), свіжість світлого ранку чи чарівна тиша української ночі. Давні традиції, на жаль, пішли в небуття, але залишилися ті щирі, безцінні пісні, що лилися зі співучої української душі. Коли чуєш їх навіть уперше, то мимоволі відчуваєш, як усередині оживає щось давно забуте, але таке рідне до щему, до сліз...

Думаю, що проблема мови не залишає байдужими багатьох громадян нашої країни. Зараз ще не всі вважають українську мову рідною. Тому що вони звикли до російської, навчали дітей та онуків говорити мовою міжнаціонального спілкування. Мабуть, рідко знайдеш такий народ, який не поважав би своєї мови. Але якщо ми претендуємо на роль цивілізованої держави, то мали б відчувати сором від того, у яких муках повертається рідне слово.

Кажуть, що життя письменника — у його творах, душа поета — у його віршах. Вірші поета Володимира Підпалого дають підставу вважати, що душа у нього щира, ніжна, вдумлива і мудра. Свою Полтавщину він любив соромливо і віддано, на славу їй сплів свій поетичний вінок.

П'єса І. Котляревського «Наталка Полтавка» — це надзвичайно красивий, багатий твір. Створюючи цю п'єсу, автор намагався показати дійсну картину побуту українських селян, їх взаємин. Котляревський із захопленням подає образ чесної, доброї людини і жорстоко засуджує негативні риси панівного класу: жадібність, хабарництво, обмеженість.

Оповідання "Харитя" було написане Михайлом Коцюбинським, коли він учителював у селі Лопатинці. Дуже схвильованим був відгук Панаса Мирного, який у своєму листі писав: "У такій невеличкій приповісті так багато сказано! Чистою, як кринична вода, народною мовою..."