Біблія — одна з найдавніших книг на землі. У ній сконцентровано мудрість минулих поколінь. Окремі легенди не лише цікаві за змістом, а ще й мають пізнавальний і повчальний характер. Я вважаю, що Біблію писали дуже мудрі люди. Вони подарували людству можливість тлумачити її по-різному. А це означає, що кожен, читаючи Біблію, замислюється над словом Святого Письма, вишукує прихований підтекст, прагне осмислити своє життя згідно з біблійним текстом.
Тараса Григоровича Шевченка справедливо називають народним поетом, нашим національним пророком. Він у своїй творчості порушив кардинальні питання про проблеми життя української нації. Пригадаймо його послання «І мертвим, і живим...», історичні поеми, сатиричні та інші твори.
Повість Уласа Самчука "Марія" — унікальне явище в українській літературі. Це один з небагатьох творів, що розповідає про період, протягом якого в Україні голодною смертю загинули мільйони людей. У двадцятому столітті. В самому центрі Європи. На території з багатими чорноземами і споконвічними господарями. Що це, якщо не Апокаліптичний жах. Проте унікальність повісті не лише у правдивому відтворенні цих моторошних реалій: спостерігаючи за долею однієї родини, автор із воістину епічною масштабністю зобразив передумови голодного геноциду, бурхливі події, у які було втягнуте українське село, та й нація загалом.
Біблія завжди служила джерелом мудрості щодо покаяння, морального самовдосконалення і пізнання істини. Вона давала той ідеал, духовну підтримку, яких митці не знаходили в реальному житті. Багатьом із них Святе Письмо давало віру в Бога і в свій народ, його життєві сили. Жила єдина надія, що вихід з неволі буде знайдено, якщо жити за Божими заповідями.
Після прочитання творів Т. Шевченка було б помилкою вважати, що письменник обмежувався лише близькими йому темами, а також сюжетами з життя рідного йому селянства. Автор добре знав надбання світової культури, і це давало йому можливість звертатись до будь-якої з історичних епох, робити свої (до речі, сміливі) висновки. Коли він говорить про криваву боротьбу повстанців, то пригадує події Варфоломіївської ночі; а коли розповідає про неофітів, то порівнює їх з декабристами.
Біблія (книга) - визначна пам'ятка світової літератури. На сторінках Біблії багато прекрасних, поетичних легенд. Ці легенди давним-давно існували в народі і передавались з уст в уста. Потім, через багато століть, мудреці і поети почали в різний час записувати їх, потім ці записи були зібрані в "Біблію". Ця книга включає в ритуальні і юридичні кодекси, історичні хроніки, міфи, народні пісні (переможні, величальні, поховальні, сатиричні, любовну лірику тощо).
"Якби на той час у якійсь із європейських країн з'явився поет такого масштабу, то він би мав усесвітню славу, творчість його була б піднесена на найвищий щабель репрезентації того народу", — писала про Лесю Українку не менш знана поетеса сучасності Ліна Василівна Костенко. Дійсно, високоерудована, з її безпомилковим слухом і хистом до музики, мов, живопису, освітою, здобутою самотужки, Леся Українка ознаменувала цілу епоху в житті нашого суспільства кінця XIX — початку XX століття.
Серед пам'яток світової культури особливе місце посідає священна Біблія, найстаріша Книга книг. Вона дає відповіді на питання, які завжди хвилювали людей, допомагає їм розв'язувати складні проблеми.
