I. "Я - українець. Оце і вся моя біографія". (Несправедливо коротке життя судилося В. Симоненку. Однак він чітко окреслив справжні життєві цінності і утвердив їх у своїй творчості. А найдорожчою цінністю для людини є Батьківщина.)

Реалістична соціально-побутова поема "Катерина" Т. Шевченка посідає серед його ранніх творів особливе місце. Цей лірично-епічний твір - схвильована і хвилююча розповідь про горе та поневіряння збезчещеної селянської дівчини. Поема містить численні ліричні відступи-роздуми, у яких поет висловлює свої думки й почуття з приводу життя Катерини та причин її трагедії.

Здавна відомо, що в усіх казках Лисиця хитра й підступна. Це ж показує і Іван Франко в казці «Фарбований Лис». Лис є уособленням хитрощів, лицемірства, нещирості. Але мене вражає довірливість усіх інших звірів, вони на віру сприймають усе, що скаже Лис.

Олександр Довженко — відомий кінорежисер і письменник, його творчість має світове визнання. Сказані митцем слова: "Я належу людству" сьогодні цілковито підтвердили його права на них. Так, своєму народові письменник віддав своє життя, своє серце, свій талант.

Василь Андрійович Симоненко - великий син України, її геніальний поет. Він умів любити так щиро, так ніжно, так самозречено, як, мабуть, ніхто на землі. Умів він і ненавидіти підлість, сваволю, лицемірство.

Термін "футуризм" належить італійському митцеві Філіпо Томазо Марінетті. Футуризм це - мистецтво антигуманізму, яке має відбити настання часу техніки. Спрямування футуризму можна виразити трьома "М": місто, машина, маса.

Шістдесятники увійшли в історію України та її літератури як оборонці національної честі й гідності рідного слова. Вони відкрили просту і незаперечну істину: людина нового часу - національна. Це твердження стало першопричиною несамовитого переслідування молодих інтелігентів, серед яких були прогресивні вчені, письменники, художники, педагоги.

Тарас Григорович Шевченко — великий син українського народу, гордість і слава його. Один із найталановитіших і найвидатніших письменників світу. Відомий він і як художник, а передусім — як полум'яний борець за щастя знедоленого українського народу.

Тільки-но прочитала оповідання Панаса Мирного «Морозенко». Сум і тривога огортають душу. Починається оповідання сумною драмою, де йдеться про страшні злидні, нестерпні умови життя селянки Катрі та її сина Пилипка, й закінчується трагедією: маленький хлопчик Пилипко, щоб втішити й заспокоїти маму, йде у лютий мороз до хрещеного батька за новорічними подарунками, але, збившись з дороги, замерзає у зимовому лісі. Побачивши мертвого сина, вмирає й мати: не витримавши такого страшного удару, розривається материнське серце.

I. Оповідання В. Дрозда "Білий кінь Шептало" як зразок химерної прози. (У 70-х роках минулого століття широкої популярності у літературі набув міфологізму. Мав місце і український варіант химерної прози. Твори В. Дрозда в цьому напрямі — цілком оригінальні, вигадливо-розкуті, наче самі виростають із традицій національної "химерії" з літературними і фольклорними елементами. Розповідь про білого коня, який уміє мислити і чинити на свій розсуд, — яскравий зразок української химерної прози.)