Спробуйте уявити себе могутнім володарем. Вам підкоряються землі «від тихого Дунаю до Багдаду, від кам'яних могил фараонів до найдальших розташувань військ у пустелях». Щодня до вас прибувають численні гурти невольників, наймогутніші владики падають до ніг, щоб урятуватися. Ви маєте сотні наложниць, прислужників-підхалимів, чию жалюгідність і нещирість доводиться бачити день за днем. Чого б ви тоді бажали, чого прагнули? В оточуючому вас світі настільки багато шукачів вигоди, солодкої брехні, гіркого вина, що втрачається віра у справжнє, у нештучні почуття, у щиру посмішку, довіру й любовне піклування. Але раптом, немов цвіт папороті в купальську ніч, з'являється Вона. Та, що не кидається в ноги й не прагне багатства, що говорить так, ніби ти й не султан, а просто товариш із села, сміливо й відкрито. Звичний ритм думок бере тайм-аут, поступаючись місцем непідкупному зацікавленню й жевріючій надії.
Народився в с. Обухові на Київщині в багатодітній родині шевця. Закінчив Київський інститут народної освіти. Був учителем, працював у редакціях газет на Харківщині. Під час Другої світової війни був військовим кореспондентом фронтових газет.
Драматична поема Лесі Українки «Бояриня» побудована на матеріалі української історії. У творі йдеться про добу Руїни та гетьмана Дорошенка, який вів боротьбу за визволення українського народу з-під гніту російського царату. Це були важкі роки для України.
Коли я читав повість А. Я. Чайковського "За сестрою", мені здавалося, що переді мною постав герой-богатир з раніше читаних українських дум. Хоч Павлусю було лише п'ятнадцять років, але він часто потрапляє, а потім вибирається із ситуацій, з яких йому, здавалося б, вибратися не під силу. Я розумію, що автор явно перебільшує фізичні можливості свого героя, але, певно, він намагався довести нам, сьогоднішнім, що такі молоді герої - окраса історії України! І ми вже не помічаємо цього перебільшення, бо образ Павлуся захоплює нас, викликає особливу симпатію; його хочеться наслідувати і буди на нього схожим.
Повість "У неділю рано зілля копала" Ольги Юліанівни Кобилянської видатний літературознавець Є. Кирилюк небезпідставно назвав "шедевром в українській літературі". Здається, талант письменниці найповніше виявився у цьому творі. За силою емоційного навантаження не було рівного твору на той період. До речі, на мотив відомої народної пісні "Ой не ходи, Грицю", яка лягла в основу повісті, було написано значну кількість творів, серед яких, безсумнівно, повість О. Кобилянської є найкращим.
Відома пісня легендарної Марусі Чурай "Ой, не ходи, Грицю", як і її біографія, породила багато творів: "Чарівниця" Боровиковського, "Чураївна" Самійлєнка, "Ой, не ходи, Грицю" Чубинського, "Чари" Тобольського та інші. Але особливо з-поміж них виділяється повість Ольги Кобилянської "У неділю рано зілля копала", бо письменниця не пішла шляхом літературної обробки легенди, а дещо переробила її сюжет, перенесла події в інший часопростір.
Одним із найцікавіших у сюжетному та художньому плані творів О. Кобилянської є повість "У неділю рано зілля копала". В його основу покладено мотив романтичної пісні-балади "Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці". Цей твір зачаровує читача своїм яскравим народнопоетичним струменем, фольклорною поетикою, силою образів, взятих із самої гущавини народного життя.
Справжню літературну славу Євгенові Гребінці принесли його байки. На Україні вже існувала певна байкарська традиція, адже байка — це витвір поетичної уяви народу. Байка широко побутувала в XVII—XVIII століттях. Приклади байок наводилися в курсі риторики, а також включалися до перекладних збірників. Тоді тільки визначалися шляхи розвитку нової української літератури і точилася запекла боротьба за розширення її тематичного й жанрового різноманіття. До жанру байки зверталися Григорій Сковорода, Левко Боровиковський, Іван Котляревський, Петро Гулак-Артемовський та інші видатні митці.
Багато сучасних вчених усе більше й більше схиляються до думки, що характер людини, її нахили, таланти закладаються ще до народження дитини. А умови життя, соціальний стан людини дають можливість їй або реалізувати свій талант, або занедбати його.
Роман "Хіба ревуть воли, як ясла повні?" мав ще й інший авторський заголовок — "Пропаща сила". Хоч постав він із цензурних міркувань, але цілком виражав авторську ідею. "У ній ключ до розуміння і художнього задуму загалом і зокрема центрального персонажа твору, якого письменник змалював у всій суперечливості характеру, у всій складності його бентежної долі. У ній — роздуми художника про незреалізовану, "пропащу силу" людини, яка народжена була для справ, можливо, значних і прекрасних, але так і не розкрилася в своїх потенційних якостях і можливостях", — зазначав О. Гончар.
