Загальнолюдські цінності. Напевно, це система норм людської моралі, обов'язки людини щодо суспільства, своєї Батьківщини і один до одного, повага до людської гідності. А ще — це і справедливість, чесність, правди, любов до людини. І напевно, засудження жорстокості, лицемірства, віроломства, боягузства, заздрощів, наклепу... А також розуміння добра і зла.

Ліна Костенко увійшла в українську літературу в 60-ті роки нашого століття. Ця письменниця заявила про себе чіткою громадянською позицією, мужністю, але водночас і ніжністю, високим філософським змістом своєї поезії. А ще високими вимогами до себе, до своєї творчості. Це засвідчено у вірші «Доля»:

Євген Маланюк — особлива постать у розвитку української літератури, адже його спадщина — це культурологічні дослідження, літературознавчі публікації, а також велика кількість поетичних творів. Хоча митець більшу частину свого життя провів у еміграції, та доля рідної України, її перспективи розвитку в майбутньому не були байдужі йому. Поет вважав себе часточкою української землі, у ній його коріння й поклик предків, він — «Внук кремезного чумака, Січовика блідий праправнук...» Твори Маланюка сповнені тяжкого смутку з приводу втрати Україною можливості стати незалежною, адже така можливість була, і поет брав у цьому активну участь. Він прагнув пробудити національну гідність і свідомість українців, попереджав про помилки: «Малоросійство — це є та проблема, що першою постане перед державними мужами вже державної України». Нині ми спостерігаємо в нашому суспільстві те, що передрікав Євген Маланюк, бо його рівень знань і аналітичний розум передбачав багато катаклізмів у розвитку української державності. Щоб осягнути історичні процеси виборювання Україною своєї незалежності, історики та культурологи і в наш час звертаються до праць Євгена Маланюка.

З малих і великих фактів, що сплітаються в тканину людського буття, давно вже викpисталізувалася велика істина: спільне гоpе зближує нас, ще і ще нагадуючи : всі ми - Адамові діти, яким судилося жити в одному, хоч і великому, а все ж часом і затісному домі з найменням - Земля. Дбати пpо кpасу і добpотність того дому, пpо злагоду і добpобут в ньому - то святий обов'язок усіх землян.

26 квітня 1986 року... Мені тоді йшов сьомий рік. Я ще не розуміла, що сталось у нашій Україні і взагалі на планеті. Саме в цей день десять років тому стався вибух на Чорнобильській АЕС. Він забрав життя людей, що були в той час поруч. Скільки їх?.. Тисячі, мільйони, а може, значно більше? Скільки часу ще буде нагадувати про себе Чорнобиль, роблячи каліками дітей, жінок, чоловіків?

Десять років тривожні трагічні дзвони лунають над землями України, Росії, Білорусі, вказуючи точну адресу біди — Чорнобиль.1 Саме там у квітні 1986 року вибухнув атомний реактор, і "мирний" атом приніс таке лихо, якого людство ще не знало. І найстрашніше те, що наслідки чорнобильської трагедії ми будемо відчувати довгі роки, і нащадки наші не раз пом'януть її словами гіркими й гнівними.

Двадцять шостого квітня 2001 року минуло п'ятнадцять років від дня ядерної катастрофи на Чорнобильській АЕС. Заростають деревами, травою опромінені села. Поступово руйнуються покинуті хати, випромінюючи сотні мікрорентген. Чорнобильський реквієм не змовкає над Україною: за десять років уже померли від радіації тисячі людей, багато дітей, жінок, чоловіків уражені різними хворобами. "Було Полісся, — пише В. Кордун, — і більше нема, знеслося з чорнобильським вибухом у розплавлене небо".

Ще зовсім недавно дзвоном тривоги відгукнулася в наших серцях чорнобильська трагедія. Чорним крилом пролетіли 17 років після неї над нашою зболеною землею. Минуть ще роки й десятиліття, а цей трагічний день усе одно хвилюватиме людей — і тих, кого він зачепив своїм недобрим крилом, і тих, хто народився далеко від покривдженої землі. Цей день завжди об'єднуватиме всіх живих одним спогадом, однією печаллю, однією надією. І наші майстри слова не могли й не мали права не відгукнутися на цю зловісну катастрофу. По-різному трактують чорнобильську трагедію, її причини й наслідки в нас у країні і за рубежем.

Іван Драч — талановитий поет-шістдесятник, представник нової хвилі українських митців, того покоління поетів, письменників, артистів, у якому З новою силою "вибухнула" національна ідея, проснулись, можливо, вперше принципи демократії саме в Україні. Його творчість чи не найпоказовіше репрезентує великий потяг шістдесятників до знань та естетичної краси в комплексі з літературними, мистецькими й культурними надбаннями рідного народу.

Упродовж віків митці змальовують Мадонну. Образ матері з дитям на руках був завжди втіленням прекрасного. Але кожна епоха неодмінно додає йому новизни. Відблиск чорнобильського вибуху створив в уяві поета новочасну Мадонну в зовсім незвичній іпостасі. Про це— поема Івана Драча "Чорнобильська Мадонна".