Остап Вишня — найвизначніший представник української сатирично-гумористичної літератури. (Це був майстер художньої пародії і шаржу, короткого памфлету, сатиричного фейлетону і гуморески. Остап Вишня все життя був веселою, оптимістичною людиною і своїм темпераментом так заражав оточуючих, що ті забували про будь-які проблеми і турботи. Адже "гумор — кращий порадник у важкій ситуації і кращі ліки від усіх хвороб". А щирий сміх із себе — помічник подвійний. Письменник ніколи не забував цієї давньої мудрості, і, можливо, саме всепоглинаюча сила сміху, помножена на українське життєлюбство, рятувала багатьох у безвихідних ситуаціях.)
Оповідач в усмішках Остапа Вишні - людина життєлюбна, оптимістично настроєна. Він передає ставлення автора до всього, про що розповідається у творах. Оповідач неабиякий філософ, начитана людина, адже знає творчість Антуана де Сент-Екзюпері, читав "Маленького принца". З любов'ю і захопленням малює він серпневий зорепад і нічне небо: "Швиргається вгорі якийсь космічний хлопчисько зорями, залишаючи в чорно-синій безодні золоті смуги..."
Лагідна усмішка, мудрі очі — це портрет представника української сатирично-гумористичної літератури Остапа Вишні (Павла Михайловича Губенка). Свій народ, свою землю любив Павло Михайлович над усе.-У щоденнику Остап Вишня з великою гордістю пише, що він завжди відчував себе слугою народним — і з того був щасливий, бо асе своє життя хотів зробити народові щось хороше. Можливо? звідси і бере початок лірично - гумористичний струмінь його спадщини. Вишневий сміх — веселий, щирий, здоровий.
Спогади є нашим минулим, тим, що залишилось від минулих подій, почуттів, думок. Гуляючи алеями свого духу, слухаючи музику своєї душі, ми стоїмо в їх тіні. Людина без спогадів - людина без минулого. Деякі змушують нас червоніти й понині, щось згадуємо ми зі сміхом, інші ми називаємо найкращими у своєму житті.
Остап Вишня - чародій сміху, один із представників української сатирично-гумористичної літератури. (Остап Вишня спрямовував свою сатиру проти всього, що заважало українському народові стати вільним. Тематика його творів пов'язана із злободенними проблемами нашої нації, нашої мови, нашого побуту.)
Незабутніми залишаються для людини не лише роки дитинства, а й шкільні літа. Образ улюбленого вчителя живе у спогадах довгі роки. Назавжди зберіг у своїй пам'яті першу свою вчительку відомий письменник-гуморист Остап Вишня.
Остап Вишня (Павло Михайлович Губенко) був завзятим мисливцем і рибалкою, але на полювання він збирався із дивним девізом: хай живуть зайці! Павло Михайлович, пройшовши пекло десятирічного заслання, вирушав на полювання з єдиною метою - помилуватися густими лісами, зеленими луками, запашними сінокосами, бездонно-спокійними озерами, бузковими надвечір'ями, сріблястими нічними росами, ніжно-рожевими світанками. Своє найвище захоплення красою природи "поет полювання" передає у "Відкритті охоти", у "Мисливстві" та інших гуморесках. Ці маленькі шедеври вражають органічним злиттям двох граней характеру письменника - гумору і лірики.
Давно відомо, що дуже часто природа буває для митця могутнім джерелом творчого натхнення. Талант письменника залежить від того, наскільки глибоко і точно зуміє він проникнути в таємниці природи, відчути подих її життя. Особливо помітний зв'язок вічно мінливих картин рідної природи з переживанням Остапа Вишні у «Мисливських усмішках».
В українській літературі особливе місце посідає Остап Вишня: "Він світив, як сонце, до нього люди тяглись, як до сонця", - написав Максим Рильський; його творчість відзначається глибоким ліризмом і м'яким гумором.
Рідна природа... Хто не милувався її безмежними полями та квітучими садами?! Здається, немає у світі людини, яка б виявилася байдужою до чарівної краси рідної землі. Небайдужим був і автор безсмертних "Мисливських усмішок" Остап Вишня. Читаючи його твори, розумієш, наскільки віддано він любив рідну землю, як щиро намагався їй допомогти вижити в атмосфері байдужості та зневажливого ставлення до природи.
