Український письменник-гуморист Остап Вишня, відомий не тільки новим уведеним у літературу жанром усмішки й не тільки влучністю застосовуваних ним комічних засобів. Перш за все його знають як митця суто "народного". У гуморесках письменник вдало й дотепно показує менталітет українців, відстоює думку, що характер нашого народу — особливий і самобутній. Наприклад, у "Мисливських усмішках", які критики називають талановитим поєднанням народного анекдоту з ліричними пейзажними описами, зображені веселі й кмітливі мисливці, що не розгублюються у важких ситуаціях. Та одним із найбільш вдалих у плані показу рис характеру українців є твір "Чухраїнці".
Сміх — виховна сила ("Так от: що треба, щоб посміятися не з ворога, а з друга? Треба любити людину більше, ніж самого себе. Тоді тільки ти маєш право сміятися. І тоді людина разом з тобою буде сміятися... Із себе, із своїх якихось хиб, недоліків, недочотів і т. д. І буде такий дружній, такий хороший сміх..." Той сміх, що не ображає, а виліковує, виховує людину. Письменник дбав про те, щоб виховувати людину до того рівня, коли "вона любитиме сміх, як воду, повітря, як своє, як рідне, без чого сумно жити" (О. Вишня. Щоденник "Думи мої, думи мої")
Сатира і гумор — прадавні жанри літератури, що висміюють хиби людей, суспільства, держави тощо. Як правило, гумор асоціюється з висміюванням рис людини, а сатира — держави та суспільного ладу. В час, коли творив Остап Вишня, навіть гумористичні твори мали утверджувати більшовизм. Але ж це розходилося з сутністю сатири. Тому Остап Вишня, справжній сатирик за природою свого рідкісного обдаровання, був, можна сказати, єдиним письменником, що працював у жанрі сатири і гумору. Звісно, були гумористичні твори, написані іншими письменниками, але їх краще віднести до спроб їхніх авторів реалізувати себе в цьому жанрі, а ті твори, що писалися на замовлення і захищали більшовиків, взагалі не можна назвати сатиричними.
Остап Вишня увійшов до всесвітньої літератури як майстер української малої гумористичної прози. Саме української, бо тематика та мова його «усмішок» іде від народного характеру, народної творчості, рідної землі. Новаторський жанр «усмішки», який вигадав він сам, відзначається розмаїтістю: гуморески, фейлетони, шаржі, новели, пародії, репортажі, «реп'яшки». Але всіх їх об'єднує головне — яскрава комічність ситуації та мови, тому усмішка виникає неодмінно.
Остап Вишня — один із зачинателів і найвизначніших представників української сатирично-гумористичної літератури. Письменник, який у 20-х роках минулого століття заохотив мільйонні маси до читання, якого в той час називали "королем українського тиражу", якого сьогодні по праву вважають найяскравішою постаттю національного відродження 20-х рр.
Видатний український письменник Павло Михайлович Губенко, відомий широкому загалу читачів під псевдонімом Остап Вишня, ввійшов в українську літературу як високоталановитий майстер сатири і гумору.
Чому людям так подобається смішне?' Я гадаю, тому, що це підвищує настрій, допомагає забути про власні проблеми. А якщо автор до-того ж намагається об'єднати у своїх творах ліризм, гумор та сатиру, то знайомитися з його творчістю — велике задоволення. Саме таке почуття у мене викликають гуморески Остапа Вишні, цього незвичайного "чарівника сміху.
Мені здається, немає в світі такої людини, яка б ніколи в житті не сміялась. Як відомо, сміх - дуже корисна річ, яка може навіть вилікувати деякі хвороби. Тому в той час, коли суспільство дуже хворе, з'являється якнайбільше гумористів. Певна річ, що Остап Вишня народився не випадково. Він, мабуть, відчував, що його сміх допоможе людям вижити в складний час, і тому з'явився на світ. І подарував світові свій незвичайний гумор, свою невтомну енергію й свою любов до людини.
Павло Михайлович Губенко (більше відомий як Остап Вишня) зумів втілити у своїх мудрих, дотепних, кмітливих, щирих і безпосередніх героях риси характеру українського народу, передати його ментальність. Тому багатьох струн душі людської торкало і торкає вишнівське мудре, дотепне слово.
Любов Остапа Вишні до всього живого, до світу природи є незаперечною ознакою його натури. Тож рибалити і полювати він ходив скоріше для того, щоб назбирати побільше смішних історій, щоб побути в колі друзів. Ну як не усміхнутись, прочитавши слова з його відомого твору, що належить до циклу "Мисливських усмішок": "Дик качка любить убиватись тихими-тихими вечорами... Здається, що качки самі шукають на "зорці" вранці і вечері пострілу досвідченого мисливця. Але, як правило, він запізнюється і прибуває до озера тоді, коли "качки "повиключали мотори", почистили зуби, зробили на ніч фізкультурну зарядку з холодним обтиранням і, поклавши на водяні лілеї голови, полягали спать..."
