Творчість Остапа Вишні (1889-1956) надихалась і окрилювалась великим поняттям Народ, про що він полишив щирі свідчення у своїх щоденникових записах. "Який би я був щаслніїий - занотував гуморист, - якби своїми творами зміг викликати усмішку, хорошу, теплу усмішку... Ви уявляєте собі: народ радісно усміхнувся!"
Остап Вишня — неперевершений майстер гострого сміху. Мабуть, сміх дістався йому від батьків, бо були вони люди роботящі, дотепні на слово, любили жарт, пісні. Павло Михайлович Губенко (справжнє ім'я Остапа Вишні) — один із зачинателів і найвизначніших представників української сатирично-гумористичної літератури.
Остап Вишня — неперевершений майстер гострого сміху. Мабуть, сміх дістався йому від батьків, бо були вони люди роботящі, дотепні на слово, любили жарт, пісні. Павло Михайлович Губенко (справжнє ім'я Остапа Вишні) — один із зачинателів і найвизначніших представників української сатирично-гумористичної літератури.
Усмішки, фейлетони, нариси Остапа Вишні - це перлини в українській літературі. Поринаючи в світ дотепної мови, життєрадісних героїв, народного гумору, веселого мисливського жарту, переживаєш чудові хвилини естетичної насолоди, відчуваєш, як світлішає на душі та відлягає від серця. А вдивляючись у просте мудре обличчя письменника, думаєш спочатку, що йому легше жилося, бо він умів у найжахливішому віднайти зернини сміху. Та якось я прочитала слова Остапа Вишні: "Все життя гумористом! Господи! Збожеволіти можна від суму!"
"Який би я був щасливий, якби своїми творами зміг викликати усмішку, хорошу, теплу усмішку...Ви уявляєте собі: народ радісно "смікнувся!" — занотував колись у своєму щоденнику чародій сміху Остап Вишня. З того часу минуло майже століття, але народ, для якого так самовіддано творив митець, продовжує сміятися весело і щиро, читаючи його твори. Сміються люди так, як сміялися в 20-х роках минулого століття, коли він був одним із найпопулярніших українських письменників.
Остап Вишня увійшов в українську літературу як майстер "малої" сатирико-гумористичної прози. Дослідник його творчості В. Дорошенко зазначав, що Остап Вишня був письменником "рідкісного гумористичного покликання, митець широкого тематичного діапазону, багатогранного ідейного змісту, самобутньої творчої манери...". Сам Вишня в одному з листів жартома признавався читачам, що довгих творів не вміє писати, тому вирішив бути талантом на "коротких дистанціях", "спринтер-талантом". В історію і теорію малих жанрів письменник вніс багато нового, сповнивши їх актуальним на той час соціальним змістом, оригінальними комічними засобами відтворення життя.
Якось Олександр Блок сказав про те, що кожній епосі властиві особливі ритми, а поети є відтворюваними цих ритмів. Кожен з них (чи то поет, чи то прозаїк, чи то драматург) має своє творче обличчя, яке ми називаємо індивідуальним стилем письменника-Твори митців визначаються своєрідністю, неоднаковими мотив"" ми і проблемами, яскравою оригінальністю.
Над робочим столом письменника-гуманіста Остапа Вишні красувалися не фотографії, і не календар, а аркуш паперу, що мав заголовок: "Мої друзі, будь вони тричі прокляті". Це була напівжартівлива пам'ятка, в якій викладалася програма письменника:
Творча діяльність видатного українського сатирика Остапа Вишні розпочалася в перші пожовтневі роки. Складна, багато в чому суперечлива дійсність вимагала від митців точного визначення свого місця в суспільному житті. Письменник пов'язав свою художню творчість і громадську діяльність із найважливішими соціальними завданнями і турботами Радянської влади. Разом зі своїми побратимами — працівниками сатирико-гумористичного жанру в українській літературі — Остап Вишня невтомно висміював всілякі пережитки і пристрасно, переконано підтримував паростки нового в праці, побуті, культурі, в духовному житті людей.
