Події громадянської війни в Україні не могли залишити Юрія Яновського байдужим. Він завжди писав про народ, Україну, українську пісню. Але роман "Вершники" став найзначнішим твором, який був присвячений подіям громадянської війни. У ньому найбільш помітне поєднання ознак народної думи, героїчної думи, героїчної поеми, новелістичного роману. Усі події Юрій Яновський зображує в героїчному, піднесеному плані. Дуже вражає глибокий психологізм та аналіз.
Мабуть, немає в житті нічого страшнішого, ніж війна, особливо коли ця війна відбувається в межах одної держави, між представниками одної нації, а, отже, і одної родини. На початку XX століття Україна стала ареною, на якій розгорнулася боротьба кількох політичних сил, в результаті чого члени однієї родини ставали непримиренними ворогами. Події цього періоду яскраво відбилися у романі "Вершники" Юрія Яновського, зокрема у його новелі "Подвійне коло".
З прадавніх часів із покоління в покоління наші мудрі пращури передавали нам просту й велику мудрість, яка висловлена ще в «Повісті минулих літ»: живіть у злагоді, шануйте один одного — міцно стоятимете на своїй землі. Та, здається, віки минають, а народ не мудрішає, не одну криваву сторінку ми, українці, вписали у свою історію, на відстані років жахаючись трагічних наслідків.
"Що таке, по-моєму, література? — запитував Остап Вишня і відповідав: — Це — крила Шевченка! Це — ніжність Лесі Українки! Це — мудрість Івана Франка!.. А взагалі талант — це народ!" Остап Вишня — знаний в Україні і за кордоном. Протягом усього творчого шляху він виступав як талановитий і неповторний митець, слово якого глибоко проникало в серця народу. "Який би я був щасливий, — занотував письменник у щоденнику, — якби своїми творами зміг викликати усмішку, хорошу, теплу усмішку..."
Автобіографічний роман "Третя Рота" над яким Володимир Сосюра працював з перервами в 1926—1930, 1942 і 1959 роках, — це не тільки розповідь про власне життя, яким воно було, без прикрас. Це і важливий документ епохи, в яку жив поет.
Дослідники вважають, що в житті Франка було три жінки, яких він кохав: Ольга Рошкевич, Юзефа Дзвонковська, і Целіна Зиґмунтовська, але якій же саме жінці поет присвятив свою неперевершену за художньою вартістю ліричну збірку "Зів'яле листя"? Сам поет скаже про це у вірші "Тричі мені являлася любов...". В нього було три кохання, три жінки: "Одна несміла, як лілея біла...", "Явилась друга — гордая княгиня...", "Явилась третя... — і очам приємно...". Та чи три це жінки або, може, одна, кохання до якої поет проніс крізь усе життя?
Цим рядком починається один із шедеврів ліричної драми І. Франка "Зів'яле листя". Він сповнений таїни, котру намагалися розгадати чимало літературознавців: Р. Горак, І. Денисюк, М. Мороз — ще далеко не повний перелік. Всім цікаво, хто вони, оті три Франкові кохання, ті три музи, три жінки його творчої долі. Тож... "Одна несміла, мов лілея біла...".
Це рядки з ліричної збірки Івана Франка "Зів'яле листя". Не знаючи біографії поета, я навіть не замислювалася, чому саме листя — "зів'яле", чому саме на три жмутки — три цикли — поділяються поезії збірки. Та коли прочитала роман Романа Горака "Тричі мені являлася любов" — все зрозуміла.
Роман Івана Багряного «Тигролови» став одним із кращих в українській літературі твором пригодницького жанру. Але авторові нічого чи майже нічого не довелося видумувати, адже багато описаних у романі подій він пережив сам.
I. Злочинне нехтування життям людей. (Для О. Довженка завжди найбільшу цінність у житті мала людина. Усією своєю творчістю він принципово відстоював твердження, що людина — неповторна особистість. Тому центральним образом кіноповісті стає Україна та українці. Дуже болить авторові, коли рідний край став руїною, тому ненависть його невгасима до тих, хто топче кованим чоботом рідну землю, паплюжить її, поливає кров'ю. Найстрашніше — це бачити дітей-калік, зґвалтованих дівчат, скупі старечі батьківські сльози над могилами дітей. Все це — Україна в огні. Це — найтрагічніші сторінки Великої Вітчизняної війни.)
