Скільки страждань випало на долю українського народу. Століттями плюндрували українські землі вороги, забирали дівчат у гареми, розлучали сім'ї, вбивали старих.
Ім'я Миколи Вороного назавжди ввійшло в українську літературу. Але тридцять років твори його не могли зустрітися з читачем. Творчість М. Вороного не вписувалась прокрустове ложе літератури того часу. Його хотіли бачити прямим і однозначним, рівним і однотипним. Але він був різнобарвним, багатотемним, непостійним, неповторним, то сумним, то життєрадісним. Він хотів, як і Іван Франко, Михайло Коцюбинський, Леся Українка, вивести українську літературу на європейський і світовий рівень.
Василь Стефаник по праву вважається найвидатнішим українським новелістом. У своїх творах він правдиво та досконало змалював трагічне життя селянства Західної України. Вона в той час перебувала під владою Австро-Угорщини. Тоді смертність населення на заході України була чи не найбільшою в усій Європі. Тому, шукаючи порятунку від видимої загибелі, люди кинулися емігрувати — до Америки, до Росії, до Бразилії, до Канади. "Еміграційна гарячка" спалахнула на початку 90-х років XIX століття і далі зростала. З'явилися спеціальні агенти, які, не знаючи меж у вихвалянні "американського раю",, вербували дешеву робочу силу. На болісну тему еміграції з'являлися десятки творів у І. Франка, В. Короленка, О. Кобилянської, С Васильченка.
У новелі "Камінний хрест", що має символічну назву та базується на конкретному факті, В. Стефаник торкається болючого питання: еміграції селян за океан у пошуках кращої долі.
В. Стефаник реалістично зображував у своїх новелах життя селян Західної України, тяжке і нужденне, сповнене цілоденної праці. На очах читача проходять одна за одною трагедії, викликані постійними нестатками. Зокрема, в новелі "Камінний хрест" селяни, втративши всі свої сили і здоров'я на рідній землі, збираються шукати легшого та кращого життя за океаном — у Канаді.
І. Причини масової еміграції селян Західної України до Америки. (З 90-х років XIX століття тисячі трудівників Західної України виїжджали за кордон. Доведені до відчаю безземеллям, податками, відсутністю заробітків і голодом, селяни за безцінок продавали свої мізерні господарства, кидали политу потом невдячну землю і вирушали за океан, сподіваючись знайти там роботу і хліб. У чужих краях більшість українських емігрантів ставала напіврабами плантаторів, поповнювала лави міських пролетарів.)
У 1990 році І. Франко створює одну з найвеличніших своїх поем - "Іван Вишенський". Присвячена Агатангемові Кримському, поема ввійшла у збірку "Із днів журби". Про сюжетну канву твору автор писав у передмові до окремого видання 1911 p.: "Основа поеми - печерне життя і смерть Вишенського - тільки в одній часті моя поетична функція, бо про своє печерне життя згадує Вишенський сам у заголовку свого останнього писання".
Франко, як засвідчують літературознавці, був першим дослідником і популяризатором творчості Івана Вишенського, видатного полеміста, борця проти унії, проти релігійно-національного і феодально-шляхетського гніту в Україні. Він високо цінував його за яскраві сатиричні малюнки тогочасного суспільно-політичного життя, за його блискучий полемічний характер, присвятив йому поему під назвою "Іван Вишенський", вмістивши її в збірку "Із днів журби". Ця поема вважається одним з кращих творів Великого Каменяра. Зміст поеми відповідає історичній правді. Починається твір мальовничого картиною Афонської гори, на фоні якої й відбуваються описані далі події. Гора вражає читача своєю красою:
Лауреат Державної премії УРСР імені Т. Шевченка Павло Загребельний є неперевершеним романістом. Його твори різні за тематикою, він пише як про давнє життя наших предків, так і про теперішні проблеми буття. Вони здобули всесвітню славу, викликали великий інтерес, захопили багатомільйонного читача. Особливої популярності набула історична проза романіста. Неперевершеними за своїм змістом, багатоплановістю, образністю є твори "Диво", "Смерть у Києві", "Роксолана", "Євпраксія", "Первоміст".
Павло Загребельний - письменник загадковий, важко вгадати, чого від нього можна чекати завтра, куди ми, читачі, рушимо слідом за його нестримною уявою. Кожен знайде Щось для себе у його великому творчому доробку. Але є ті твори, про які знають усі без винятку, бо це розповіді про наше минуле, про історію нашого народу, Батьківщину, її синів і дочок. Саме історичні романи принесли популярність Павлу Загребельному. І "Диво", і "Первоміст", і "Євпраксія" поставили його в ряд найчитабельніших українських прозаїків. А "Роксолана", очевидно, побила всі рекорди популярності. Саме цей твір - перший бестселер у повному розумінні цього слова.
