В основі п'єси "Хазяїн" лежать реальні факти капіталістичної дійсності кінця XIX століття, коли на поверхню економічного життя України випливали спритні хижаки — українські "чумазі". Карпенко-Карий розкрив хижацьке обличчя українського "Чумазого", показав, яка це страхітлива, темна сила, що нещадно визискує и пригнічує народ. У комедії "Хазяїн" показано кілька типів управителів маєтку Пузиря. Для них основний засіб наживи — хижацька експлуатація робітників.
Основний герой п'єси І.Карпенка-Карого "Хазяїн" — це мільйонер Терентій Пузир. Він знає, що головним джерелом його збагачення є жорстока експлуатація робітників. Він страшний у своїй зажерливості, у хижацьких методах наживи. Розуміючи, що "дешевий робітник" там, де скрута, Пузир наймає бідних робітників. Під час здійснення хижацьких намірів Пузиря зростає напруження між багатієм та його робітниками. Трударі не витримують жорстокої експлуатації, і в мануйлівській економії спалахує стихійний бунт.
Слова епіграфа з поезії «Патріоти» якнайкраще відображають життєву позицію та шлях Володимира Підпалого, з тією лиш різницею, що мовити він міг ще й як «красно», але на перше місце все ж ставив учинки, совість і мовчазну мудрість патріота. Ці ідейні риси поета виявляються у вірші «Тиха елегія», де ліричний герой виступає зажуреним і мовчазним, але впевненим і непоступливим щодо своїх ідеалів.
Історія моєї землі надзвичайно трагічна й водночас повчальна. Вона свідчить про якусь незбагненну силу українства, здатність його знову й знову відроджуватися після нищівних ударів. Як тут не згадати слова відомого українського письменника: "...яка біда, яка чума мене косила, а сила знову розцвіла!" Можна було б, посилаюсь на історію, розповідь починати від монголо-татарської неволі, яка не тільки знищила нашу державність, а й фізично вигубила народ, так підірвала його сили, що він легкою силою сусідів попав до них у неволю...
I. Українці — співучий народ (в піснях знаходять вияв мрії, прагнення, сподівання народу; пісні в п'єсі створені на основі народних — задушевних, урочистих, веселих, серйозних). II. Пісня — засіб відображення характерів героїв, їх почуттів.
Нам відомо з підручників біології, що, згідно з теорією Ч. Дарвіна, людина походить від мавпи. Ця людиноподібна істота вирішила трохи попрацювати, і з нею сталося диво. Здається, подібне диво сталося і з Корнієм Перепутькою з роману Уласа Самчука "Марія". Цей чолов'яга перетворився з ледаща та байдикуватого непотребу на хазяйновиту і працьовиту людину. Плодовита земля та щедрість людських душ допомогли статися цьому дивові.
Що б робила людина, якби не працювала, навіть не підозрювала, що щось подібне існує? Я гадаю, вона неодмінно почала б щось робити, бо сидіти весь час без діла, мабуть, не зможе навіть найзапекліший ледар. Як не дивно, у ледарів є якісь незрозумілі нам виправдання щодо свого неробства. Вони намагаються нас переконати, що не працюють через якісь свої уподобання, звички, чи ще щось. А причиною неробства є звичайнісінька лінь. Через неї людина уподібнюється до тваринного існування і мріє лише про гарно проведений час. Як це було з Корнієм Перепутькою з роману Уласа Самчука "Марія".
Усе життя наші предки працювали, бо знали: без праці вони загинуть від голоду. Добували собі працею їжу ще у вік кам'яний, працювали і в середні віки, і у вісімнадцятому, дев'ятнадцятому сторіччях. Люди розуміли, що без діла вони перетворяться на трутнів, які живуть лише крадіжками та обманом. Це розуміння праці, безмежна любов до родинного клаптика землі передавалася, вірогідно, кожному наступному поколінню. І діти, потім онуки, а згодом і правнуки працювали на власних полях і благословляли цю щедру землю, яка ділиться своїми плодами з усіма, хто хоче її обробляти" .
Від самого початку про "Енеїду" багато говорили: від загального схвалення читачів до різких висловлювань окремих критиків. Можливо, саме це і є позитивним моментом. Так чи інакше, але про початок нової доби в українській літературі заговорили, його помітили, а головне, його визнали, як явище, яке відбулося. Пантелеймон Куліш навіть висловив побоювання, що "тим реготом над "Енеїдою" мало-мало не згубили самі земляки свого ж новонародженого слова".
Цікаво спостерігати за вчинками героїв у казці. Кращі захисники волелюбного і працьовитого народу — Хоробрі з найхоробріших. Вони вирішили помститися ворогам, які постійно нападали на вільний народ, убивали немовлят і старих людей та забирали в рабство молодих. Зібралися вони на священній горі, де росло невмируще чудо-дерево Мови. Дерево було символом щасливого життя народу і його духовності. Листочки з дерева прикладали до вуст немовлят, і діти починали говорити мовою батьків, дідів, прадідів.
