Лариса Петрівна Косач. Мабуть, декому це ім'я незнайоме. Але коли кажуть: Леся Українка, перед усіма з'являється образ української жінки, яка залишила блискучий слід в літературі не тільки України, а й багатьох інших народів. І хоч не живе вона серед нас, та живуть її твори, написані сто років тому, і мені здається, вони будуть жити вічно.
Лариса Петрівна Косач. Мабуть, декому це ім'я незнайоме. Але коли кажуть: Леся Українка, перед усіма з'являється образ української жінки, яка залишила блискучий слід в літературі не тільки України, а й багатьох інших народів. І хоч не живе вона серед нас, та живуть її твори, написані сто років тому, і мені здається, вони будуть жити вічно.
Духовний світ, духовна краса... Із силою духу не зрівняється ніяка сила. Людську особистість визначає її духовний зміст, від якого залежить щастя. Найбільше щастя -т відчувати, що ти потрібний людям. Духовна краса людини — це високість її помислів, значність життєвого ідеалу, безмір любові до свого народу.
Максим Рильський, аналізуючи творчий доробок Лесі Українки, залишив нам такі роздуми: у самому характері Лесі, яка, до того ж, через тяжку свою недугу часто змушена була залишатися на самоті зі своїми думками,' був дуже сильний нахил до мислення діалектики. Ця діалектика служила кристалізації мислі талановитої письменниці і особливий вияв знайшла в її драматичній творчості.
Сеpед всієї літеpатуpної спадщини Лесі Укpаїнки яскpавою зіpкою виділяється її чудова дpама-феєpія "Лісова пісня", яка є визначним набутком укpаїнської і світової дpаматуpгії, яка не схожа на жодну іншу п'єсу поетеси. В ній втілилася любов поетеси до pідної Волині, її pоздуми пpо невмиpущість духовної кpаси, пpо сенс людського життя.
Життя Степана, героя драми «Бояриня», не менш трагічне, ніж доля Оксани. Степан — не історична особа, це український інтелігент другої половини XIX століття, який утратив національну свідомість, зрікся рідної культури і прийняв чужу.
Драматична феєрія «Лісова пісня» Лесі Українки — це твір, яким поетеса утверджує ідеали духовного багатства рідного народу, його великих творчих можливостей, потягу до високого і прекрасного.
Доля дуже рано навчила Лесю Українку мужності. Вона змушена була змагатися з тяжкою хворобою, що вразила її ще в дитинстві, зробила недосяжною її блискучу музичну кар'єру і мучила поетесу всі наступні роки. Проте оця ще дитяча зневага до фізичного і душевного болю супроводжувала Лесю Українку все її життя.
Ще не палить сонце, розпікаючи голубе небо. Ще яскраве зілля мріє, зустрічаючи чарівні світанки. Схилившись понад ставом, миють свої довгі коси в прозорій воді срібнолисті верби і шепочуть тихо:
