Справжньою перлиною української літератури стала повість Івана Нечуя-Левицького "Микола Джеря". Вільно й невимушено, сторінка за сторінкою розгортається життєва одіссея українського селянина-кріпака.

Перед тим як перейти до аналізу жіночих образів у повісті І. Нечуя-Левицького "Кайдашева сім'я", хотілося б сказати кілька слів про поняття, з одного боку, далекі від розглядуваної нами теми. Але з іншого боку, образ жінки, дружини й матері безпосередньо пов'язаний із поняттям сім'ї.

Представники реалістичного напряму намагалися якомога правдивіше відтворити події та характери, обставини й деталі, підкреслюючи в них, за Б. Брехтом, суттєве, "земне", типове у глибокому розумінні.

Характер і світобачення Левицького сформувалися ще в дитинстві. Переконання письменника безперечно впливали на творення персонажів його творів. Щоб збагнути основні причини поведінки героїв, яких письменник "виліпив" з розмаїття власного душевного життя, варто вивчати його життєвий шлях.

Іван Семенович Левицький (1838—1918) (літературний псевдонім — І. Нечуй-Левицький, І. Нечуй) народився 13 листопада 1838 р. в м. Стеблеві на Київщині у сім'ї священика. Навчався в духовному училищі та в семінарії. Закінчив Київську духовну академію. Учителював у Полтавській семінарії, у гімназіях Каліша, Седлеця, Кишинева. Вийшовши у відставку, оселився в Києві, де й провів решту життя. Помер І. Нечуй-Левицький 2 квітня 1918 р.

Український народ відзначається своїм оптимізмом і життєрадісністю. Він створив багато гуморесок, жартівливих пісень, приказок, у яких відбилося вміння сміятися навіть над власними вадами. І. Нечуй-Левицький, який добре знав життя народу, відтворюючи у повісті його побут, не міг не передати його гумору, а зображуючи вади не однієї людини, а цілої верстви, так би мовити, хвороби суспільства, не міг обійтися без сатири. Гумор і сатира у "Кайдашева сім'ї" сплелися у нерозривну єдність, яка робить повість соковитою і цікавою.

Повість "Кайдашева сім'я" написана в 1878 році. Вона є високохудожнім соціально-побутовим твором, у якому правдиво показано життя українського села другої половини XIX століття. Жанрова специфіка твору полягає у тому, що зображений повсякденний плин життя родини Кайдашів розгортається в найрізноманітніших побутових ситуаціях, які часто зображуються гумористично. Схильність до відтворення комічних недоречностей письменник вважав однією з рис характеру українців, органічним елементом національної психіки, багатої, за його спостереженнями, "на жарт, смішки, штукарства та загалом на гумор, ще часом і дуже сатиричний". Переважна більшість епізодів виписана в гумористичному дусі.

Однією з найхарактерніших рис українського характеру є гумор. Недаремно ж кажуть, що в українців язик гострий та серце з перцем і що багатий наш народ на жарти та смішки. В здатності українського слова бути гострим та влучним я ще більше переконалася, коли прочитала повість "Кайдашева сім'я" Івана Нечуя-Левицького. У творі письменник правдиво змалював життя і побут українського народу, майстерно відобразив його психіку і національний характер.

Гумор і сатира — два способи зображення смішного в житті. Вони відрізняються характером висміювання. Якщо гумор доброзичливий і жартівливий, то сатира, як правило, викривальна й зла. І те, і друге мають своїм джерелом усну народну творчість: анекдоти, прислів'я, жартівливі оповідання й пісні. Літературні гумористичні і сатиричні твори читачі, мабуть, люблять найбільше, особливо якщо автор гармонійно поєднав правду життя з кращими фольклорними традиціями. Саме це вдалося І. Нечую-Левицькому в повісті "Кайдашева сім'я", яка вже друге сторіччя посідає почесне місце серед найпопулярніших творів української літератури.

Іван Нечуй-Левицький — неперевершений майстер гумору, письменник, що створив в українській літературі цілий ряд яскравих літературних портретів; характерів, що стали потім алегоричним уособленням певних людських рис.