Геній Лесі Українки розкрився перед світом насамперед у високохудожньому звучанні національної ідеї, гарячій любові до рідного краю, яка полягала в обороні прав народу до незалежною національного і державного життя. Свої думки і свої ідеї вона зуміла ввести у високу мистецьку форму, що чарує багатством поетичних образів і музикою поетичного слова. Поетеса вийшла за межі традиційних тем. ЇЇ творчість охоплювала широке поле світових мотивів, тому стала вагомим художнім здобутком світової культури.
Геніальний і творчий талант Лариси Косач — нашої Лесі Українки — розвивався плинно, незважаючи на те, що лиховісна хмара прошуміла над нею. Хвороба приковувала молоденьку, слабосилу й хворовиту дівчину до ліжка, а вона рвалась до нового життя як орлиця із чорної клітки, вливаючи свою вояцьку вдачу тільки у творчість, тільки у слово, що було для неї великим ділом. Леся стала Жанною Д’Арк для нашої літератури.
Безсмертний той, хто присвятив своє життя служінню народові, бо палає у його серці іскра незгасного Прометеєвого вогню. Іскра одержимості, іскра непокори, іскра самозречення. Мужність, велика сила духу були даровані тій, що ввійшла в літературу зі словами "воля", "Україна". На весь світ гордо проголосила: "Я — Українка", хоч ще дитиною усвідомила: "Ні долі, ні волі у мене нема". Та не примирилась, а все життя вперто шукала на скрижалях 1 трагічної історії свого народу оту загублену волю, бо соромилася, "що ми такі невільні, що носимо кайдани і спимо під ними спокійно".
Драма "Бояриня", донедавна мало знайома українському читачеві, посідає у творчій спадщині Лесі Українки виняткове місце. Передусім тому, що всі інші її драматичні твори, окрім "Лісової пісні", побудовані на екзотичному матеріалі, і тлом для них слугують події з життя інших народів у минулі часи.
У житті Лесі Українки 15 листопада 1901 року трапилося невимовне горе: в Мінську на руках у неї помирає Сергій Мержинський, на повне й тривале щастя з яким вона мала надію. Протягом однієї ночі відома вже на той час поетеса пише драматичну поему "Одержима". На думку Євгена Маланюка, протягом однієї трагічної ночі і страшною ціною тієї ночі Леся Українка стала драматургом.
Драма "Бояриня" вводить читача у складний період української історії - добу Руїни. Цей надзвичайно важкий для українців час XVII століття був співзвучний державницьким змаганням в Україні на початку XX. Тому майже одночасно написано три драматичні твори про епоху Руїни: "Бояриня" Лесі Українки, "Гетьман Дорошенко" Людмили Старицької-Черняхівської, "Сонце Руїни" Василя Пачовського. Зрозуміло, що публікування твору, у якому художньо відтворені суспільно-національні взаємини України і Росії, не дозволялося радянською цензурою. "Бояриня", написана 1910 р. у Єгипті, прийшла до українського читача лише недавно.
Лесю Укpаїнку називають у наpоді дочкою Пpометея, бо саме вона пеpейняла від Таpаса Шевченка і понесла далі естафету пpавди, добpа і людяності. Її ліpика сповнена глибокої пpистpасності, ніжної задушевності, щиpої любові до pідної землі, до свого нескоpеного наpоду.
Лесю Укpаїнку називають у наpоді дочкою Пpометея, бо саме вона пеpейняла від Таpаса Шевченка і понесла далі естафету пpавди, добpа і людяності. Її ліpика сповнена глибокої пpистpасності, ніжної задушевності, щиpої любові до pідної землі, до свого нескоpеного наpоду.
Що ми маємо на увазі, коли кажемо: "У цієї людини лірична душа"? Напевно, що така людина співчутлива, здатна глибоко відчувати красу, перейматися чужим горем і щастям, як своїм власним. Такі риси властиві натурам витонченим, інтелігентним. Отже, ліричність — це гарна риса, яку треба виховувати й розвивати в собі. Зустріч з поезією Лесі Українки й допомагає нам у цьому.
Про Лесю Українку написано так багато, що за окремими висловами годі розгледіти людську особистість великої дочки нашого народу. Іван Франко особисто знав поетесу, цікавився її творчістю, писав критичні статті про її окремі твори та збірки і своїм геніальним пером створив образ Лесі Українки як митця, який був налаштований лише на боротьбу.
