Минуло десять років від дня проголошення незалежності України. За ці роки моя країна пройшла нелегкий шлях випробувань, становлення державності. І завжди мої земляки з особливою увагою придивлялися до постатей своїх лідерів, перш за все враховуючи ступінь їхньої відповідальності за долю України та її майбутнього.

У драмі Лесі Українки "Лісова пісня" поетеса підіймає декілька проблем. Серед них - проблема сприйняття фантастичного, конфлікт між буденністю та прекрасним. Я вважаю, що слова Мавки (звернені до Лукаша) показують нам, що цей конфлікт відбувається не лише на перетині світу реальності та світу фантастичного, а й у серці юнака.

Драма Лесі Українки "Лісова пісня" написана на щедрому грунті української міфології та фольклору. У творі на новому для української літератури худож-ньому рівні йде осмислення краси життя. "Лісова пісня" - це глибока філософія взаємодії добра і зла, співіснування красивого і потворного. Цю філософію поетеса перенесла на взаємини людей і природи.

Майже сто років "Лісова пісня" чарує читачів та глядачів. Цей драматичний шедевр Лесі Українки, мабуть, можна читати протягом усього життя, і кожного разу будеш відкривати новий зміст, нову мудрість. Для дітей "Лісова пісня" - прекрасна казка про любов і зраду, про лісову та водяну силу. Для старших читачів вона цікава глибоким філософським змістом, кличе до гармонії.

Творчість Лесі Українки вражає насамперед силою її жіночого духу, ну і, звичайно, унікальністю художнього таланту. За мужністю й полум'яністю своєї поезії вона перевершила багатьох чоловіків, залишаючись усе тією ж чутливою, ніжною жінкою. Доля знущалася над нею, а Лариса «сміялася крізь сльози» і «сподівалася без надії». Так, у пошуках сили й боротьбі з невиліковною на той час хворобою сухоти, видатна поетеса створювала свої шедеври, що дивують своїм оптимізмом, вірою у щастя, природністю, невимушеною щирістю в любові.

Леся Українка мріяла створити твір, у якому вона щедро використала б багатства народної фантазії, втілені у повір'ях, переказах і легендах, відомих їй з дитинства. Майстерно втіливши цю мрію, Леся Українка створила безсмертну драму-феєрію «Лісова пісня».

Леся Українка, письменник-боєць, мала "в серці те, що не вмирає", тобто палкий прометеївський вогонь любові до трудящих людей, до Батьківщини. Цю велику любов вона пронесла через усе своє життя. Поетеса оспівувала красу України, лила гіркі сльози над долею людей і вкладала у їхні руки слово-меч, кликала до боротьби, будила свідомість.

"Лісова пісня" — один із найпоетичніших творів у світовій літературі. Здається, всю свою ніжність, все багатство прекрасної душі, любов до рідного краю та його людей перелила Леся Українка у безсмертні рядки. В останній рік життя письменниця згадала дитинство, волинські ліси. З туги за ними й народилася драма-феєрія, що досі чарує і хвилює шанувальників Лесі Українки.

"Лісова пісня" є одним з найкращих творів української літератури. У цій драмі-феєрії Леся Українка розкрила конфлікт між прагненням до волі й власницькими звичками людини, що перешкоджають їй стати вільною. У п'єсі відображено постійну боротьбу між світлими і темними силами в житті людей і природи. Своїм ідейним спрямуванням "Лісова пісня" є засудженням приватно-власницьких відносин у суспільстві, що спотворюють і нівечать прекрасні якості людини, нищать благородні почуття.

Стільки чистого, прекрасного, наївного та водночас життєдайного й мудрого є в природі. Вона тендітна і разом з тим потужна, беззахисна й одночасно сильна. Всі ці особливості природи відобразила у своїй драмі-феєрії "Лісова пісня" талановита українська поетеса Леся Українка. Її Мавка, головна героїня цього твору, є справжнім дитям природи, вона тонко відчуває все оточуюче.