Останнім часом двори нашого міста змінилися. У деяких влаштовано майданчики з тренажерами, де зміцнюють своє здоров'я і дорослі, і діти. А в нашому дворі виросло казкове містечко. Тут оселилися герої казок. Скульптури зроблено з гіпсу, розфарбованого різними кольорами відповідно до того, якого героя зображено.
Україна... Моя батьківщина, той найрідніший у світі куточок, де я народилася, де стоїть наш будинок, де могили рідних мені людей, де моя школа, учителі, кохані, діти. Навколо усе таке звичне, дороге, але справжню ціну усьому цьому відчуваєш лише тоді, коли втратиш.
Мій дядько в службових справах часто буває за кордоном. Об'їздив півсвіту. З кожної поїздки він завжди привозить багато подарунків, до того ж дуже цікавих.
Від народження до смерті людину охороняє закон. Вступив ти до університету або одружився, купив автомобіль або вийшов на пенсію — ти виконуєш дію, в якій присутній закон. Той самий закон застосовують до тих, хто робить дії, несумісні із загальнолюдськими правилами.
Здавна українці вважалися добрими господарями. Нічого зайвого не брали у матінки-природи. А якщо й повинні були брати щось для влаштування побуту, то використовували ощадливо.
Я часто чув вислови: "Не посором свого імені", "Гідно збережи своє ім'я", "Щоб і пляма на твоє ім'я не впала". Чув, та ніколи не звертав уваги на глибину їх змісту. Але ось одного разу почув сказане на адресу знайомого: "Він дорожить сімейним іменем", і мені відкрилася споконвічна мудрість: найдорожче у людини - ім'я як синонім честі, як твоє духовне єство, твоя святиня.
Я часто чув вислови: "Не посором свого імені", "Гідно збережи своє ім'я", "Щоб і пляма на твоє ім'я не впала". Чув, та ніколи не звертав уваги на глибину їхнього змісту. Але ось одного разу почув сказане на адресу знайомого: "Він дорожить сімейним іменем", і мені відкрилася споконвічна мудрість: найдорожче у людини — ім'я як синонім честі, як твоє духовне єство, твоя святиня.
