Щоразу, йдучи на прогулянку до лісопарку, ми з друзями беремо із собою горішки та насіння. Горішки — це гостинець для білок, а насіння — ласощі синицям.

Україна — рідна, священна земля наших дідів і прадідів. Тут ми народилися і виросли, тут уперше побачили сліпучу синь українського неба і простори зелених ланів. Рідний край починається для нас не тільки з батьківського порога, з маминої пісні. Все починається з прадавніх коренів нашого роду.

Існує легенда, за якою Бог створив світ і почав розселяти людей. Кожну націю він чимось обдарував. Українців Бог нагородив красою і піснею, бо без пісні вони не уявляють свого життя. Співають в Україні в радості і в горі, на хрестинах і весіллі, на роботі і під час відпочинку, в свята і в будні. У піснях розкривається щира душа нашого народу, його славна історія.

Багато легенд складено різними народами про чарівну силу амулетів і талісманів. Ці легенди красиві і іноді повчальні. І якщо дуже вірити в чудову дію амулетів і талісманів, то вони дійсно можуть допомогти.

Понад сорок років його споруди були безіменні, мусили "забути" свого творця, щоб не затьмарювати переможної ходи войовничого атеїзму, не пропагувати вчорашнє, зовсім недавнє релігійне минуле нашого народу.

Я дружу зі своїми батьками. Ми розуміємо одне одного, і конфліктів між нами майже не буває. Я пишаюся і мамою, і татом. Мама працює у середній школі викладачем математики, а ось професія батька мені здається більш романтичною. Він машиніст електропотяга метрополітену.

Уже на порозі затишної оселі моєї бабусі я вловлюю запах пиріжків. Ох, ці пиріжки! Вони такі смачнючі! Ми всі її онуки тільки й мріємо скоріше приїхати до неї в гості на пиріжки. Бо її пиріжки, на наше переконання, — це неперевершений кулінарний витвір мистецтва. Бабуся знає, як ми полюбляємо її пиріжки, тому завжди до нашого приїзду намагається приготувати чималенько.

Я багато разів придивлявся до того, як відповідально моя бабуся ставиться до роботи. Але найбільше мені подобалось спостерігати за випіканням пиріжків. У неї якесь особливе ставлення до хліба. Мабуть, це тому, що під час голоду вона не їла вдосталь хліба.

Немає вже моєї рідної бабусі, лише спогади линуть до мене. Згадка про обличчя, посмішку й тиху розмову бентежить душу.

Я дуже люблю свята. Великдень — одне з моїх улюблених. Щороку у цей день я, мама і тато їдемо до бабусі у гості. Бабуся завжди чекає на нас і обов'язково готує що-небудь смачненьке. Але для мене найсмачнішим є паски моєї бабусі. Паски — обов'язкова страва у свято Великодня. Бабуся завжди їх ставить у центрі стола на невеличкому вишитому рушничкові.